Як силовики займаються рейдерством, шукаючи московитський слід

Комусь припав до ока ваш бізнес? Стаття 111-2 Кримінального кодексу «Пособництво державі-агресору» – отримайте, розпишіться.
Не має значення, чи дійсно у діяльності компанії існує «рускій слід» – з цим можна розібратися пізніше. А поки найцікавіше: арешт активів та корправ, блокування господарської діяльності, передача в АРМА.
Не те, щоб такого не існувало до сьогодні, просто зараз маніпуляції з кваліфікацією кримінальних проваджень, в яких фігурує бізнес, досягли якихось незнаних до цього масштабів. Я б порівняв ситуацію з тим, як російські окупаційні війська знищують наші міста та села.
Деякі з них мають шанс на відновлення, а деякі навіки пішли у засвіти.
Ось приблизно так само з українськими підприємствами (читайте, українською економікою) сьогодні чинять окремі представники правоохоронної системи.
Читайте також: Безпрецедентний тиск силовиків на бізнес.
Чи справді це так і що кажуть цифри? Вимушений констатувати, що кількість подібного роду справ у нашій юридичній фірмі останнім часом зростає буквально у геометричній прогресії. Далі – декілька прикладів. Полювання на відьом №1.Викликайте інвестняню! Наш клієнт – іноземний інвестор, міжнародний холдинг з Естонії, який є власником важливого для української енергетики підприємства. Заради справедливості зазначу, що це українське підприємство свого часу дійсно належало росіянам.
Проте ще до 2022 року власниками стала естонська компанія. СБУ, ґрунтуючись на «залізних» доказах, а саме – декількох дописах у соцмережах однієї з колишніх акціонерок компанії про «8 років бамбілі данбас», - почала розслідування проти українського підприємства, що належить естонцям. Тут підкреслю, що, по-перше, автентичність дописів та сторінки авторки взагалі нічим не підтверджується.
Але навіть, упустивши момент з відсутністю таких доказів, які б доводили, що акаунт дійсний та справді належать тій жінці, ключове слово в усьому цьому – колишня. Тобто щоб вона не писала у соцмережах, вона вже давно не має стосунку до українського підприємства з іноземним власником. Але наших правоохоронців у їх «відчайдушній боротьбі» з агентами кремля це не спиняє і вони вносять дані в Єдиний реєстр досудових розслідувань. В результаті протягом двох років йде слідство, накладено арешт на майно, заблокована господарська діяльність, корправа передані в АРМА, що, своєю чергою, знайшло управителя, який нічого не робить на підприємстві.
Що це для економіки? Виробництво зупинилося, людей скорочено, хоча до втручання окремих представників правоохоронних органів, попри широкомасштабну війну інвестор реально займався модернізацією – до запуску готувалась дороговартісне унікальне обладнання. І тут можна було б якось виправдовувати дії служби безпеки України, які б мали стояти на варті захисту української економіки від будь-якого впливу країни-агресора.
Але за два роки слідства жодних санкцій РНБОУ на це підприємство накладено не було, а кваліфікація щодо сприяння державі-агресору непомітно зникла.
Наразі клієнту інкримінують ухилення від сплати податків. І найцікавіше у тому, що суми нібито несплачених податків навіть не вистачає для того, аби це розслідувати саме у межах кримінального провадження.
Ба більше, не було проведено жодних податкових перевірок, немає відповідної експертизи, яка б підтверджувала несплату податків. Риторичне питання: який іноземний інвестор при здоровому глузді, дізнавшись про можливі подібні ситуації та ризики, прийде в Україну? На жаль, жодні «новостворені» органи на кшталт інвестнянь чи Ради підприємців при Офісі президента, не допоможуть, якщо в державі як така відсутня культура захисту інвесторів та їх активів. №2 Здали назад У нас був клієнт – компанія, що займається управлінням проблемними активами.
Її діяльність також розслідувала СБУ.
Спочатку їм інкримінували встановлення контролю над стратегічними підприємствами (зазначу, що жодне підприємство, борги яких придбала ця компанія, не було віднесено до стратегічних). Під час цього розслідування були арештовані всі активи та майно компанії, далі «полетіли» підозри вже у пособництві державі-агресору.
Та врешті-решт завершилось все традиційно – ухиленням від сплати податків.
Знову ж таки, недоведеним. Чи слід казати, які фінансові наслідки спричинили бізнесу клієнта два роки арешту його активів? №3.
Гра на випередження І наостанок – історія з хеппі ендом.
Поки що геппі ендом.
У нашого клієнта – дилера автомобілів – СБУ так само намагались віднайти «рускій слід» через те, що на початку нульових одним із засновників цього бізнесу був (!!!) родич нині підсанкційної особи.
Був означає, що бізнес-партнерство клієнта з родичем держзрадника скінчилось дуже задовго до повномасштабного російського вторгнення. Вже маючи за плечима неабиякий досвід подібного роду справ, ми вирішли йти на випередження.
І самі ініціювали проведення необхідних слідчих дій, зокрема допитів посадових осіб компанії.
Зібрана та надана нами доказова база наразі зупинила слідство. Але цей кейс – радше виняток.
Адже в країні, де левова частка бізнесу до Революції гідності у той чи інший спосіб мала зв’язки з росіянами, так званий «рускій слід» за бажанням «пришити» можна кожному. Якщо раптом у когось склалось враження, що я виступаю за те, аби закривати очі на можливу присутність «агентів кремля» в українській економіці, то це враження абсолютно хибне. Як людина, дотична до певних процесів в країні, мета яких – пошук найбільш ефективних шляхів знищення ворога, я щиро вважаю, що росіян, навіть тих, що якось опосередковано намагаються втручатися у будь-які сфери життя в Україні, слід відстороняти від цих процесів. Так, наприклад, вважаю санкційний механізм, за яким активи представників країни-агресора та вітчизняних держзрадників переходять в дохід держави, досить ефективним. Але я також наголошую на тому, що у той спосіб, у який наразі працює (на жаль) досить значна частина представників правоохоронної системи, ми просто робимо «контрольний» постріл у життєздатність нашої і без того вкрай слабкої економіки. Причини-наслідки Думаю, ми можемо упустити питання, чи це брак кваліфікації в окремих українських правоохоронців, чи це робиться з певною недобросовісною метою власного збагачення, в т.ч.
і в інтересах третіх осіб. Вважаю, що все й так очевидно, для чого у деяких справах, пов’язаних з прибутковими бізнесами, навмисно завищується кваліфікація.
І, на жаль, грішать цим представники абсолютно всіх правоохоронних органів країни. Враховуючи, що належна реакція на подібного роду дії, відсутня, то це сприймається як сигнал, що так можна та треба робити: спочатку зловживав один, потім побачив інший і почав робити те саме.
В результаті це як вірусна хвороба, яка вражає усіх і призводить до руйнування. Руйнування працюючих компаній, звільнення людей, скорочення податкової бази.
Адже спробуйте фінансово витримати декілька років цілеспрямованого тиску та арештів ваших активів. Фільтри Фільтри, які повинні були б забезпечувати уникнення подібного свавілля: Прокуратура, яка здійснює нагляд за діяльністю органів досудового розслідування.
Але вона це толерує.
Загалом останні скандали пов’язані з органом обвинувачення вкотре доводять, що цій системі потрібне повне перезавантаження. Слідчі судді в цілому б могли зупиняти прокурорів, які там де треба і там де не треба намагаються все заарештувати.
Але вони чомусь усуваються від подібних рішень. Реальна відповідальність за помилки слідства у встановленні кваліфікації злочину.
Наразі правоохоронні органи можуть роками розслідувати, блокувати діяльність підприємства, але за власні помилки з визначенням кваліфікації, а відтак за доведення бізнесів до фінансових та організаційних труднощів ( а це долі людей!) ніхто не відповідає. Встановлені чіткі строки досудового розслідування.
Якщо раніше строк досудового розслідування кримінального провадження, де не повідомлено про підозру, був 18 місяців, то наразі після змін до Кримінального процесуального кодексу, цей строк безкінечний.
І питання в тому: що ж такого можна розслідувати після, наприклад, десяти років з моменту вчинення злочину? Прокуратура, яка здійснює нагляд за діяльністю органів досудового розслідування.
Але вона це толерує.
Загалом останні скандали пов’язані з органом обвинувачення вкотре доводять, що цій системі потрібне повне перезавантаження. Слідчі судді в цілому б могли зупиняти прокурорів, які там де треба і там де не треба намагаються все заарештувати.
Але вони чомусь усуваються від подібних рішень. Реальна відповідальність за помилки слідства у встановленні кваліфікації злочину.
Наразі правоохоронні органи можуть роками розслідувати, блокувати діяльність підприємства, але за власні помилки з визначенням кваліфікації, а відтак за доведення бізнесів до фінансових та організаційних труднощів ( а це долі людей!) ніхто не відповідає. Встановлені чіткі строки досудового розслідування.
Якщо раніше строк досудового розслідування кримінального провадження, де не повідомлено про підозру, був 18 місяців, то наразі після змін до Кримінального процесуального кодексу, цей строк безкінечний.
І питання в тому: що ж такого можна розслідувати після, наприклад, десяти років з моменту вчинення злочину? Через стільки років здобути нові докази – малоймовірна історія.
Покладатися на пам’ять свідків через стільки часу – також не надто надійна стратегія.
Це по факту те саме, якби лікар п’ять років лікував хворобу, яку можна вилікувати за пару місяців. Як бачимо, на сьогодні жоден з цих фільтрів не працює достатньою мірою.
Та впевнений, що їх не так складно полагодити або замінити.