Головні виклики для української економіки та очікування у 2025 році

Головним викликом була і залишається повномасштабна війна.
На сьогодні, попри посилення перспективи мирного врегулювання, ніхто не знає, коли і на яких умовах вона закінчиться, оскільки на це впливає велика кількість факторів, подій та політичних акторів. Прямі та непрямі виклики, пов’язані з війною Необхідність збільшення фінансування сектору безпеки та оборони.
Зараз є певна невизначеність щодо зовнішньої військової підтримки, що може датися взнаки з середини 2025 року. Ми все ближче підходимо до ситуації, коли військові запаси союзників наближаються до критичного рівня вичерпаності з огляду на необхідність підтримання їх власної безпеки, а їх ОПК ще не набрав тих обертів, щоб поновлювати для збройних сил партнерів передані нам запаси ОВТ та одночасно випускати у достатній кількості нове озброєння для постачання ЗСУ. Звісно, згідно з нашими розрахунками, у 2025 році мають помітно зрости власні виробничі спроможності українського ОПК, але ми при цьому ризикуємо наразитись на ту ж проблему, яка була серйозним викликом і у році, що минає – розрив між потенційним масштабом виробництва та можливостями профінансувати військові замовлення наявним у нас ресурсом (нині ця різниця – близько 3 разів, і є ризики її зростання до 3,5-4 разів). Енергетика залишатиметься одним з серйозних факторів, які впливатимуть на розвиток ситуації у 2025 році.
Ворог безумовно продовжуватиме свої спроби вивести її з ладу, розбити цілісну енергосистему на острови, спровокувати серйозні наслідки від цього для економіки та бізнесу. Також дуже вагомим фактором, який, на жаль, навряд чи буде суттєво поліпшено, стане дефіцит робочої сили на тлі високого структурного безробіття.
Це питання неможливо вирішити за рік чи два.
Наразі складно визначитись навіть з тенденцією. З одного боку, він може збільшитись на тлі війни нинішньої чи навіть більшої інтенсивності, руйнування все нових підприємств, перебоїв з енерго- та водопостачанням, подальшого відтоку населення за кордон та зменшення кількості охочих повернутися. З іншого боку – дефіцит може й зменшитись у разі завершення війни чи значного зниження інтенсивності ведення боїв створення можливостей для часткової демобілізації, стабільної роботи енергетики та ЖКГ, пожвавлення ділової активності та створення на цій основі нових робочих місць, що певним чином може вплинути на настрої біженців, які перебувають за кордоном. Важливого значення набуває також розроблення ефективних механізмів активного повернення на ринок праці ВПО, розгортання державних програм підтримки бізнесу, створення привабливого середовища для залучення інвестицій. Війна продовжить стримувати інвестиційну та кредитну активність.
Під кінець 2024 року ділові очікування підприємств на найближчі 12 місяців залишались у негативній зоні. Причини – посилення інтенсивності боїв, поновлення відключень електроенергії, оплату праці, логістику, значний дефіцит кваліфікованих кадрів тощо.
Так, звісно, є тут місце і для прогалин у верховенстві права, в тому числі в інституціях, що його мають його підтримувати. Ці питання виникли не сьогодні, але принаймні маю надію, що у сфері, за яку відповідає наш профільний комітет, завдяки перезапуску найбільш проблемних інституцій (БЕБ, Митниця) та продовженню реформ у Податковій службі, ці вади будуть мінімізовані. Утім, зараз хотів би підсвітити інший, не менш важливий акцент – перезапуск кредитування.
З середини 2023 року кредитування відновлюється, проте його темпи, особливо кредитування реального сектору, не можна вважати задовільними. У листопаді 2024 року гривневі кредити бізнесу були лише на 12% (+63 млрд грн.) більшими, ніж на початок війни.
З урахуванням зменшення обсягів кредитування у валюті, а також частки кредитування резидентів у ВВП, кредитний портфель і рівень проникнення кредитів залишаються меншими, ніж на початок війни. Відновлення кредитування є вкрай нерівномірним за галузями економіки.
При цьому обсяг портфелю непрацюючих корпоративних кредитів за поточний рік практично не змінився (365,5 млрд.
грн.
на 1 січня, 365,2 млрд.
грн.
– на 1 листопада).
З урахуванням слабкого фондового ринку, мляве корпоративне кредитування залишається одним зі стримуючих факторів. Про інфляцію.
Прискорення інфляції під кінець 2024 року, безперечно, підживлює макрофінансові ризики наступного року.
В основі останнього прискорення інфляції є багато факторів, в тому числі ситуативних, пов’язаних із несприятливими погодними умовами, які зменшили врожай та пропозицію сільськогосподарської сировини. Але війна посилює фундаментальний тиск на ціни виробників, що пов’язано зі зростанням витрат бізнесу на оплату праці, енергозабезпечення.
Інфляція залишатиметься на підйомі у І кварталі наступного року.
Це створює певні виклики і для валютної стійкості. Але попри триваючу війну і системні виклики, пов’язані з нею, невизначеність щодо мирного врегулювання, в плані економічних перспектив та забезпеченості фінансовим ресурсом ми входимо у 2025 рік все ж більш впевнено, ніж рік тому. Маємо більш реалістичний бюджет, який враховує базову потребу у фінансуванні сектору безпеки і оборони на весь рік.
Маємо більш тверді гарантії фінансування від партнерів на 2025 рік, в тому числі за рахунок частини з 50 млрд дол.
прибутків від заморожених російських активів. Очікуваний обсяг міжнародної допомоги – близько 38 млрд дол., що відповідає середньому рівню зовнішнього фінансування з початку війни.
Нарешті, після зміни Угорщини як головуючої країни у Раді ЄС, у 2025 році маємо усі підстави сподіватись на суттєве прискорення переговорного процесу щодо вступу до ЄС. Аналізуючи основні виклики, можемо виділити наступні очікування і завдання на 2025 рік: Збереження макрофінансової стійкості Відразу хочу заспокоїти – попри прискорення інфляції та послаблення курсу під кінець 2024 року – ніякої фінансової катастрофи точно не буде, макрофінансова стабільність наступного року буде збережена. Є велика різниця між тим, як ми нейтралізуємо макроекономічні наслідки війни зараз і 10 років тому.
Згадайте 2014-2015 роки, тоді за набагато меншого театру воєнних дій наслідки для економіки були суттєво гіршими. Зараз маємо достатні міжнародні резерви та прогнозовану ситуацію з надходженням міжнародної допомоги наступного року.
Маємо більше впевненості у фінансуванні бюджету (ніж в кінці минулого року). Маємо професійного монетарного регулятора, який здійснює обережну політику зняття валютних обмежень, керованої гнучкості курсу та поступового повернення до інфляційного таргетування.
Банківська система є стійкою, зовнішній державний борг – реструктуризовано. У рамках базового сценарію Нацбанк планує, що інфляція сповільниться наступного року і повернеться до однозначного діапазону.
Щодо валютного курсу, наступного року урядом прогнозується приблизно такі ж темпи девальвації, як і цього, на рівні близько 10%.
Це помірні темпи послаблення національної валюти, що не повинні розбалансувати інфляційні очікування, і навпаки підтримають наш експорт. Прискорення кредитування, насамперед, у корпоративному сегменті З огляду на потреби відновлення економіки, високу операційну ефективність і прибутковість банківського сектору, завдання нарощування банківського кредитування мають отримати більший фокус і активізацію, насамперед на рівні державних банків, звісно, не порушуючи при цьому фундаментальних засад макрофінансової стабільності. Основні зусилля найближчим часом мають бути сконцентровані навколо подальшого розвитку і нарощування програм спеціалізованого субсидованого кредитування (ОПК, енергетика, переробка), кредитної підтримки МСБ на територіях, які були деокуповані, та/або залишаються наближені до зони активних бойових дій, підтримки ВПО, відбудови пошкодженого житла/інфраструктури. Це може бути досягнуто за рахунок розширення кредитування пріоритетних сфер державними банками, завершення трансформації Фонду розвитку підприємництва в Національну установу розвитку як банк зі спеціалізованим мандатом на післявоєнну відбудову, збільшення залучення іноземних фінансових установ у відновлення економіки, розвитку фінансових інструментів, які підтримуватимуть кредитування. Не менш важливим залишається завдання активізації розчистки банківських балансів від непрацюючих кредитів, у т.ч., але не виключно за рахунок зміни підходів до реструктуризації такої заборгованості з метою її пришвидшення, розвитку ринку інфраструктури NPL, удосконалення процедур банкрутства, створення спеціалізованого санаційного банку, який би взяв на свій баланс всі або частину нових воєнних NPL, насамперед у сегменті державних банків. Безумовно, ключовим завданням на 2025 рік є прискорення реформ та європейської інтеграції Маємо плідно та результативно використати час, який залишився у цієї каденції Верховної Ради України та Уряду, щоб максимально просунутись на цьому шляху.
У напрямі вступу до ЄС повинні зробити все необхідне для того, щоб вже у І півріччі відкрити перші два переговорні кластери, довести до кінця скринінгові сесії, щоб створити усі умови для відкриття переговорів і за іншими кластерами.
Також ми повинні у 2025 році відпрацювати та закрити 55 індикаторів у рамках Плану України для Ukraine Facility. Йдеться не тільки про отримання передбачених у бюджеті 12,5 млрд євро, але й підхід до завершення першої половини реалізації цієї програми, розрахованої до 2027 року, та можливого (не обов’язкового) її перегляду у сильній позиції, а також наближення до повного завершення виконання умов, передбачених Угодою про асоціацію між Україною та ЄС. Серед ключових пріоритетів – успішно пройти ще чотири перегляди програми співробітництва з МВФ.
Тут також головне для нас те, що продовження перебування у програмі EFF буде потужним позитивним сигналом для інших міжнародних партнерів України, відкриття нових програм підтримки з міжнародними фінансовими організаціями. Звісно, не менше уваги приділятимемо і нашим «домашнім завданням» щодо здійснення реформ, зокрема: - закріплення та поглиблення успіхів на треку детінізації; - поліпшення бізнес клімату, зокрема прискорення дерегуляції та подальшої лібералізації умов ведення господарської діяльності, реформування системи державного нагляду та контролю, цифровізації державних послуг та взаємодії між державою та бізнесом; - прискорення приватизації, покращення корпоративного управління стратегічною державною власністю за принципом «орієнтування на результат»; - якісне відпрацювання нової системи публічних інвестиційних проектів задля її вдосконалення щодо тих, що включені до Єдиного портфелю публічних інвестиційних проектів та реалізація яких запланована на 2026 та наступні роки. Безперечно, маємо якомога швидше провести вже згадуване перезавантаження Митниці та БЕБ, посилити роботу у напрямі боротьби з корупцією та в цілому поліпшення якості державного управління. Стала робота та зростання української економіки залежить від того, чи зможемо ми повністю задовольнити її потреби у частині енергозабезпечення.
Україні у 2025 році у цьому напрямі доведеться вирішувати одночасно декілька важливих завдань: - реалізовувати програми відновлення потужностей, де це є: і) безальтернативним; іі) необхідним та доцільним, залучати для цього допомогу міжнародних партнерів (як на двосторонній основі, так і через Фонд підтримки енергетики України, який за час своєї роботи, починаючи з квітня 2022 року, акумулював понад 1 млрд.
євро донорських внесків); - збільшувати видобуток енергоносіїв, будівництво альтернативних джерел енергії (насамперед ВЕС, СЕС, маневрових потужностей з використанням газу / біомаси); - масштабувати програми розбудови розподіленої генерації, менш вразливої до втрат, залучаючи та стимулюючи до цього державний та приватний бізнес, бюджетний сектор, домогосподарства, одночасно розширюючи впровадження енергозберігаючих заходів, спрямованих та зменшення енергоспоживання; - продовжувати роботу з європейськими партнерами щодо збільшення технічних можливостей для нарощування обсягів експорту / імпорту електроенергії; - посилювати захист критичної енергетичної інфраструктури. Наше головне спільне очікування і завдання на 2025 рік – досягнення справедливого стійкого миру.
Такий мир, з одного боку, може бути можливим лише за твердих гарантій безпеки, збереження сильної армії та розвитку вітчизняного ОПК, а з іншого – за умови прискорення економічного відновлення після війни, в тому числі членства в ЄС до 2030 року як досяжного орієнтира у разі виконання переговорних вимог, нарощування пільгового фінансування та інвестицій у повоєнне відновлення з боку партнерів.