Хто найбільше допомагав Україні грошима і чи збережеться ця підтримка у наступні роки?

Дефіцит поточного рахунку платіжного балансу в 2024 році досяг колосальної величини: за січень-листопад він становив 13.9 млрд дол.
США, збільшившись на 5.2 млрд дол.
у порівнянні з 2023 роком.
У 2025 році, за оцінками МВФ, він досягне 29.3 млрд дол., а в 2026 р.
зменшиться до 22 млрд дол.
(див.
табл.
1). Основні складові поглиблення дефіциту поточного рахунку в минулому і наступному роках – це скорочення грантової та гуманітарної допомоги з-за кордону (на 4.4 млрд дол.
у 2024 і на 10.3 млрд у 2025 році) разом із зменшенням доходів від оплати праці та тривалим нарощуванням потреб у товарному імпорті.
Так, імпорт має зрости з 63.8 млрд дол.
у 2023 до 81.5 млрд дол.
у 2026 році.
Читайте також: Війна, борги та популізм Зеленського.
На що витрачатимуть бюджет 2025 року? За прогнозом МВФ, дефіцит поточного рахунку збільшиться від 5.4% ВВП у 2023 і 8.4% у 2024 до 14.6% ВВП у 2025 році з переходом на низхідну траєкторію лише в 2026.
У макроекономічному плані такі дефіцити вказують на величину перевищення внутрішньої абсорбції в Україні (споживчих та інвестиційних витрат резидентів) над обсягами внутрішнього виробництва. Таблиця 1.
Основні показники платіжного балансу в 2021-2024 рр.
і прогноз МВФ на 2025-2026 рр., млрд дол.
США Статті платіжного балансу202120222023 січень-листопад2024 січень-листопад2024 оцінка МВФ2025 прогноз МВФ2026 прогноз МВФСальдо поточного рахунку-3.98.0-8.7-13.9-15.9-29.3-22.0Торговельний баланс-2.7-25.7-34.1-31.4-35.3-38.4-28.5Баланс товарів-6.6-14.7-25.9-26.2-29.5-35.1-34.0експорт товарів63.140.931.535.740.140.747.5імпорт товарів-69.8-55.6-57.4-62.0-69.6-75.8-81.5Баланс послуг4.0-11.1-8.2-5.2-5.8-3.35.5Первинні доходи (чисті)-5.88.54.20.6-0.3-0.3-1.1оплата праці13.612.810.37.3---доходи від інвестицій-19.4-4.3-6.3-7.0---Поточні трансферти4.625.221.316.919.79.47.6Сальдо фінансового рахунку4.4-11.116.910.6---Помилки та упущення0.0-0.2-0.2-0.2---Загальне сальдо платіжного балансу+0.5-2.9+8.4-3.1--- Джерело: складено автором за даними НБУ і МВФ Торговельний баланс України, хоча й був суттєво дефіцитним, у 2024 році покращився: його сальдо становило -35.3 млрд.
дол.
США проти -37.9 млрд у 2023.
За оперативними даними Держстату, експорт товарів з України у 2024 році збільшився на 15%, а імпорт – на 8.6% щодо попереднього року.
При цьому минулорічний експорт (41.6 млрд дол.
США) залишався на 34% меншим, порівняно з довоєнним 2021 роком. Імпорт товарів у 2024 році перевищував експорт в 1.7 разу внаслідок ввезення в Україну продукції військового призначення, матеріалів та основних фондів для відновлення пошкоджених активів, додаткового імпорту електроенергії та енерго-обладнання.
За 2024 рік імпорт електроенергії зріс учетверо, імпорт акумуляторів і трансформаторів – приблизно удвічі.
В рази збільшився також імпорт БЛПА та комплектуючих для їх виготовлення. Дія Чорноморського транспортного коридору забезпечила суттєве зростання експорту.
Найбільший приріст експортних надходжень відзначено за групами кабельної продукції, залізної руди, м’яса птиці.
В той же час експорт з України гальмували безпекові ризики, захоплення окупантами виробничих і добувних підприємств, складнощі із зовнішньою логістикою, імпортні обмеження на сільгосппродукцію в країнах-сусідах. Від’ємне сальдо торгівлі товарами (26.2 млрд дол.
за 11 місяців 2024 року) сформувало найбільший канал відпливу іноземної валюти з України.
Іншими вагомими каналами були – виплати процентів і дивідендів (7 млрд дол.), приріст готівкової валюти поза банками (14.9 млрд дол.).
Діаграма нижче відображає основні статті припливу і відпливу іноземної валюти в січні-листопаді 2024 року. Діаграма.
Основні статті припливу і відпливу іноземної валюти в рамках платіжного балансу України за 11 місяців 2024 р.
в млрд дол.
США.
Джерело: складено автором за даними НБУ. Приріст готівкової валюти поза банками (14,9 млрд) на 4.7 млрд дол.
перевищив приріст за 11 місяців 2023 року.
Це стало наслідком розбалансування валютних очікувань суб’єктів ринку після впровадження Національним банком режиму «керованої гнучкості» обмінного курсу. В таких умовах запаси іноземної валюти в позабанківському обігу вже досягли 134 млрд дол.
США та істотно перевищили сумарні обсяги гривневих і валютних депозитів у банках України.
Так, строкові депозити юридичних і фізичних осіб України на початок 2025 р.
становили 19.8 млрд дол.
США у еквіваленті, а всі депозити з урахуванням поточних рахунків – 62.5 млрд дол. Суттєвий дефіцит поточного рахунку платіжного балансу та відтік валюти за фінансовим рахунком потребували адекватних джерел зовнішнього фінансування.
Під час війни найбільш значущим серед таких джерел стали кредити сектору державного управління.
Проте в цілому чистий приплив коштів за фінансовим рахунком уповільнився: він становив 10.6 млрд дол.
за січень-листопад 2024 року. За даними Міністерства фінансів, у 2024 році Уряд залучив до бюджету 41,7 млрд дол.
іноземних кредитів і грантів.
Потужну фінансову підтримку Україні надали ЄС — 17,3 млрд дол.; Сполучені Штати Америки — 8,3 млрд дол.; МВФ — 5,3 млрд дол.; Уряд Японії — 4,3 млрд дол.; Світовий банк — 3,2 млрд дол.; Канада — 1,8 млрд дол.; Великобританія — 1 млрд дол.; Норвегія — 306 млн дол.; Республіка Корея — 100 млн дол. МВФ у минулому році переглянув політику щодо відсоткових нарахувань для позичальників; це дозволить Україні заощадити 0,38 млрд дол.
відсоткових і комісійних платежів на користь МВФ. Загалом від початку повномасштабної війни до кінця 2024 року до бюджету надійшло 115.2 млрд дол.
міжнародної фінансової допомоги.
Ця допомога відігравала критично важливу роль у підтримці військових зусиль нашої держави, забезпеченні надання публічних послуг, реалізації проектів соціально-економічного відновлення, посиленні енергетичної безпеки країни, утриманні макрофінансової стабільності. Оцінюючи майбутні перспективи, слід враховувати, що суттєві потреби в імпорті продукції військового призначення, енергоресурсів, інвестиційних товарів і сировини, та, відповідно, значний дефіцит поточного рахунку, обумовлюватимуть великі потреби України у зовнішньому фінансуванні ще впродовж тривалого часу. МВФ прогнозує, що до квітня 2027 року Україна отримає 148 млрд дол.
США зовнішнього офіційного фінансування (за час дії програми EFF).
Підготований план зовнішнього фінансування на 2025 рік надає підстави для оптимістичних очікувань щодо повного покриття оцінених Урядом потреб України у цьому році і, вірогідно, в 2026.
Однак, надалі рівень підтримки України з боку міжнародних партнерів помітно знизиться: МВФ передбачає, що з 2027 року він становитиме лише 5-12 млрд дол.
на рік. Прогнозовані на сьогодні обсяги зовнішнього офіційного фінансування України після 2026 року не забезпечуватимуть покриття очікуваного дефіциту поточного рахунку і є далекими від потреб України у фінансуванні відновлення й відбудови (600-800 млрд дол.
США). Фактично двосторонні донори України вже надали фінансової, військової та гуманітарної допомоги на суму 228 млрд євро станом на 1 листопада 2024 р., включаючи 106 млрд євро – від ЄС та його держав-членів (див.
табл.2).
Військова допомога у загальному пакеті допомоги становить 53%.
Військова допомога від США наближалася до 60 млрд євро, а від усіх держав-членів ЄС – 47 млрд євро. Надана від початку війни фінансова допомога від усіх двосторонніх донорів (91 млрд євро) була витрачена здебільшого на негайні бюджетні потреби, при цьому дефіцит вкрай необхідного Україні довгострокового фінансування на цілі відбудови залишався непокритим. В цілому США зобов"язалися надати Україні допомоги 3-х видів на суму 119 млрд євро, а колективні інститути ЄС та його члени – на суму 201.3 млрд євро.
В структурі пакета допомоги від ЄС (наданої) на військовий компонент припадає 45%, на фінансовий – 46%, а на гуманітарний – 9%. Tаблиця 2.
Фінансова, гуманітарна і військова допомога Україні від держав-союзниць протягом 24.01.2022 - 31.10.2024 у млрд євроКраїна (група країн)Фінансова допомога наданаФінансова допомога, зобов’язан.Гуманітар.допомога наданаВійськова допомога наданаВсього допомога 3-х видів наданаВсього допомога 3-х видів, зобов’язан.ЄС, колективні інститути та держави-члени48.7120.21047.2105.9201.3Колективні інститути ЄС42.2113.12.5044.7115.6Європейська комісія і Рада39.0110.02.5041.5112.5 Європейський інвестбанк3.23.2003.23.2Держави-члени ЄС6.57.17.547.261.285.6 Німеччина1.41.43.21115.725.5 Нідерланди0.71.10.85.97.410.9 Данія0.10.10.477.59.5 Швеція0.40.40.34.55.210.1 Франція0.80.80.63.54.97.5 Польща0.90.90.43.24.54.5Англосаксонські країни34.064.94.973.1112.0156.0США25503.459.988.3119Великобританія3.86.20.910.114.823.6Канада5.28.80.52.27.912.3Інші двосторонні донори8.415.81.60.110.218.7 Японія7.913.21.30.19.315.5 Норвегія0.85.60.61.83.213.1Всього двосторонні донори91.1200.916.5120.4228.1376.0 Джерело: Kiel Institute for the World Economy. Експерти визнають слабкість оборонного комплексу ЄС і мізерність бюджету безпекових програм ЄС, вказуючи на необхідність прийняття радикальних змін для оперативного надання і масштабування військової допомоги Україні.
Допомога від ЄС набуває критичного звучання для нашої держави, з огляду на характер війни з агресором, а також слабку передбачуваність і можливість згортання військової підтримки з боку США. У період з 2022 по 2024 рік ЄС мобілізував 6,1 млрд євро в рамках Європейського фонду миру для задоволення нагальних військово-оборонних потреб України.
В березні 2024 року було прийнято рішення про створення спеціального Фонду допомоги Україні.
Однак вже майже 2 роки Угорщина агресивно блокує виділення 6,6 млрд євро допомоги Україні через ці фонди. У березні 2024 року оприлюднено Європейську оборонно-промислову стратегію (EDIS), яка ініціювала Європейську програму оборонної промисловості (EDIP) з бюджетом 1,5 мільярда євро, нову законодавчу базу для розширення співпраці держав-членів ЄС на різних етапах життєвого циклу продукції, а також нові способи забезпечення фінансування для оборонної технологічно-промислової бази ЄС. Стратегія EDIS включає питання поглиблення партнерства з Україною, декларуючи мету надання довгострокової допомоги й підтримки українському оборонно-промисловому комплексу (ОПК), в т.
ч.
і через масштабування спільних проєктів. За оцінками експертів, оборонно-промислова стратегія ЄС має багато позитивних аспектів, але може стати пустопорожнім документом при неспроможності відповідальних органів ЄС та національних урядів забезпечити її довгострокове фінансування.
Так, Стратегією передбачено виділити лише 1,5 млрд євро на розширення виробничих потужностей в ОПК країн ЄС, що далеко від суми необхідної для досягнення бажаних результатів.
Показовим є таке порівняння: Уряд рф виділив лише одному заводу – Казанському пороховому – 800 млн доларів на капітальні вкладення для збільшення обсягів виробництва. Фахівці Стокгольмського центру Східноєвропейських досліджень звертають увагу на те, що ЄС має фонд RRF обсягом 800 млрд євро для подолання економічних наслідків Covid-19; тобто поточний фонд для оборонної промисловості ЄС становить лише 0,18% від фонду RRF.
При цьому очевидно, що швидке становлення масштабних оборонних виробництв у країнах ЄС є вкрай необхідним для захисту української державності та східного кордону ЄС від варварських атак росії. ЄС мав би сформувати багаторічний колективний бюджет, який би гарантував безперервну підтримку України, незалежно від політичних циклів, і фінансував би виробництво зброї та боєприпасів для потреб України і членів ЄС.
У даний час бюджет ЄС інституційно не в змозі прямо фінансувати військову допомогу Україні, однак відповідальні органи ЄС можуть координувати збільшення потужностей для військових виробництв у країнах-членах і почати створення фонду, відокремленого від бюджету ЄС, який би забезпечив безперервність і достатність постачань військово-промислової продукції для України. Цей фонд могли б формувати за рахунок: а) внесків країн-членів з власних бюджетів у сумі 0.25% їх ВВП щороку (пропозиція К.
Каллас - Верховного представника ЄС); б) конфіскованих російських суверенних активів; в) розміщень оборонних облігацій ЄС на ринку. Кардинальне збільшення військової допомоги ЄС Україні могло б змінити перебіг російсько-української війни, зменшити кількість людських жертв і руйнувань в Україні, посилити стабільність і безпеку Європи.
А в зовнішньоекономічній площині такі зрушення транспонувалися б у скорочення дефіциту поточного рахунку і збільшення профіциту фінансового рахунку платіжного балансу України, що генерувало б суттєві економічні переваги. Отже, утримання економічної стійкості України, посилення обороноспроможності держави і наближення позитивного фіналу війни мають спиратися на збереження масштабної фінансової допомоги Україні після 2026 року та інтенсифікацію військової підтримки з боку США та ЄС.
Водночас стимулювання внутрішнього виробництва, експорту товарів і послуг та нарощування потужностей вітчизняного ОПК з опорою на адекватні інструменти фінансування в державному і приватному секторах економіки при гальмуванні відтоку національних ресурсів у зовнішні активи мають сформувати базис для зовнішньо-економічної стійкості та військової міцності української держави.