Мікрохвильовки проти дронів. Як інженери опановують електромагнітну зброю

Історія створення мікрохвильової пічки доволі незвична: вона йде корінням у виробництво радарів під час найкривавішого конфлікту в історії людства – Другої світової війни. Принцип роботи радарів простий: система випромінює електромагнітні хвилі, які відбиваються від ворожих об’єктів і повертаються назад.
Завдяки антені та парі математичних формул радіолокаційні станції здатні визначити місцезнаходження, напрямок руху та приблизний розмір об’єкта. Потужність радарів на той момент була обмеженою, тому американським та британським інженерам поставили задачу винайти пристрій, який здатен генерувати хвилі короткої довжини та значно більшої сили.
Результатом стало винайдення магнетрона. Він змінив радіолокаційну розвідку й зробив її ефективнішою.
Уже після Другої світової війни, під час випробувань, один з інженерів помітив, що хвилі розтопили в його кишені шоколадний батончик.
Як виявилось, вони змушують молекули води рухатись та нагрівати їжу.
Так з’явилась перша мікрохвильова піч. 80 років потому уже самі "мікрохвильовки" надихають інженерів на розробку нової зброї.
Якщо мікрохвильова піч здатна спалити бутерброди, то чи може вона так само робити із ворожими безпілотниками або навіть живою силою, якщо зробити електромагнітні хвилі достатньо потужними? Відповідь на це питання шукають оборонні компанії по всьому світу.Як працює мікрохвильова зброя Навряд чи зараз військові думали б про розробку лазерів чи бойових мікрохвильовок, якби не поява дешевих безпілотників-камікадзе.
Зазвичай повітряні цілі збивають дороговартісними зенітними ракетами, але в умовах довготривалої війни їх не вистачить, адже дешеві безпілотники можна виробляти тисячами на місяць. Ціна ударного дрона становить до 200 тис.
дол.
Водночас вартість протиповітряної ракети для системи IRIS-T – понад 1 млн євро, а для ЗРК Patriot – близько 3 млн євро. Оперувати безпілотниками можуть і не військові, а, наприклад терористи.
Яскравий приклад – єменські хусити, які запускають дешеві БПЛА по цивільним та військовим суднам у Червоному морі.
Отже, розробка засобів захисту є викликом для всіх армій світу.Комплекси радіоелектронної боротьби не можуть повністю закрити небо від БПЛА-камікадзе, адже сучасні CRPA-антени дозволяють захищати супутниковий зв’язок на безпілотниках, а самі дрони часто мають автономні системи наведення.
Читайте також: Тепер не тільки "шахеди".
Як московія наростила виробництво ударних БПЛА і чим відповідають українські інженери Зменшити розрив у вартості засобів атаки та захисту можна двома шляхами.
Перший – розробити альтернативні засоби знищення повітряних цілей.
Яскравий приклад – Україна почала використовувати зенітні FPV-дрони вартістю кілька сотень доларів за штуку. Другий спосіб – розробити таку систему ППО, яка в принципі не потребуватиме ніяких боєприпасів.
Наука каже, що це можливо.
Йдеться про так звану зброю спрямованої енергії.
Ідея в тому, щоб пошкодити ціль електромагнітними хвилями.
Це може бути направлений промінь світла, тобто бойовий лазер, або ж сильне мікрохвильове випромінювання. Сучасні моделі бойових лазерів за собівартості одного пострілу в кілька центів здатні за лічені секунди пропалити дірку в об’єкті за десятки кілометрів, вивівши з ладу його електроніку.
Але є безліч умовностей, які ускладнюють процес масового впровадження цієї технології у війська.
Випробування лазеру Dragon Fire CNN Лазер потребує поряд потужне джерело енергії, систему охолодження, навчених спеціалістів для обслуговування.
Погода має бути ясною, бо туман розсіює промінь.
Така зброя одночасно може націлюватись лише на один об’єкт, а її розробка доволі високовартісна навіть за мірками західних компаній.
Читайте також: Збити шахед за 500 гривень.
Світова гонка озброєнь переходить до бойових лазерів Мікрохвильова зброя працює інакше.
Вона не пропалює об’єкт ураження ззовні й не деформує його корпус, але здатна вивести з ладу електроніку.
Електромагнітної енергії цих систем вистачає для того, щоб викликати збій в чутливих електронних компонентах літаючого об’єкта і змусити його впасти. Недоліком цього концепту є те, що мікрохвилі не здатні дотягнутись до цілі так далеко, як лазери.
Однак їхня перевага полягає в тому, що вони придушують кілька цілей в заданому оператором напрямку, що робить такі системи перспективною зброєю проти атак роїв дронів, де потрібно одночасно охопити десятки цілей. Лазери та мікрохвильові системи мають сильні та слабкі сторони.
У військово-морських силах США тестують обидва варіанти й у перспективі планують їх поєднати, щоб захищати судна від безпілотників. Існують також різні концепції щодо використання мікрохвильової зброї проти живої сили противника або для придушення громадських заворушень.
В США її називають "система активного відкидання".
Прототип “системи активного відкидання” на базі машини HMMVV AP Ефект від неї – як ніби людину помістили в мікрохвильову піч.
Система здатна завдавати опіків й суттєвий дискомфорт, змушуючи тікати якомога далі.
Звучить моторошно, однак відкриті дані досліджень, опубліковані в журналі Wired, показали відносну безпечність цієї технології.
Значні опіки отримували одиниці людей з тисяч піддослідних, а у більшості біль зникала одразу після вимкнення системи. Щоправда, якою буде травматичність під час застосування на людях в реальних, а не в лабораторних умовах, – досі загадка.За однією з теорій, саме використання мікрохвильової зброї спричинило "гаванський синдром" в американських дипломатів на Кубі.
Гаванським синдромом називають загадкові проблеми зі здоров’ям, які місяцям відчували працівники посольства США з невідомих причин.
Люди страждали від безсоння, втрати пам’яті, порушення рівноваги, головного болю та порушення концентрації уваги. Ідея використання зброї спрямованої енергії звучить перспективно, але на практиці технологія ще сира і потребує років розробки.
Спільна проблема лазерів та мікрохвильових систем – сумнівна ефективність в умовах реальних бойових дій. Для визначення готовності технології до масового використання у війську використовують формулу SWaPC – співвідношення розміру, ваги, потужності й вартості.
У випадку з лазерами та мікрохвильовою зброєю варто додати ще одну змінну – "споживання електроенергії".
Читайте також: На них не діє РЕБ.
Як Україна розгортає виробництво дронів "на оптоволокні" Перші мікрохвильові та лазерні комплекси виявились габаритними, важкими, коштовними й потребують потужного живлення на місці експлуатації.
Проблеми починались на етапі доставки систем у зону бойових дій та облаштування інфраструктури для неї.
Можливі похибки при роботі в різних погодних умовах проти різних цілей потребують додаткових досліджень та випробувань. Такі дослідження тривають.
Наприклад, армія США бачить потенціал у зброї спрямованої енергії та щороку витрачає близько 1 млрд дол.
на її розробку.
Лазери поки є більш популярною концепцією, але деякі оборонні компанії уже створили перші робочі зразки саме мікрохвильової зброї.
І мова не лише про корпорації зі Сполучених Штатів.Які країни мають мікрохвильову зброю Жодна модель мікрохвильової зброї ще не пішла в серійне виробництво.
Наразі існують перспективні зразки, які вже проходять випробування та, ймовірно, готові до пробних застосувань в умовах реальних бойових дій. Один з найпопулярніших прототипів – комплекс THOR від компаній BAE Systems, Verus Research та Black Sage.
Він розміщується у 20-футовому контейнері, його розмір адаптували для транспортування найпопулярнішим американським вантажним літаком С-130 "Геркулес".
У зоні бойових дій підготувати THOR до бою можна за три години.
Система THOR Фото з відкритих джерел Головною заявленою перевагою системи THOR є ефективна боротьба проти рою дронів.
У 2023 році дослідницька лабораторія повітряних сил США провела випробування, на яких змоделювала атаку рою безпілотників.
Комплекс успішно відбив наліт мікрохвильовим випромінюванням.
Щоправда, деталі цього тесту залишаються невідомими. Концептуально схожими на THOR є системи Chimera та Phaser, розробку яких веде Raytheon. Ще один американський прототип мікрохвильової зброї – Leonidas від компанії Epirus.
Це компактніший та менш потужний варіант в порівнянні з попередніми.
Його перевага полягає у високій мобільності.
Зараз розробник спільно з General Dynamics працює над інтеграцією системи в бронетранспортер Stryker.
Візуалізація концепту мікрохвильової зброї, інтегрованої на БТР Stryker GDLS Свої напрацювання у сегменті мікрохвильової зброї має й Китай, який не відстає від світових технологічних трендів.
На пропагандистських роликах оглядачі журналу The Warzone зафіксували одразу три моделі від державних китайських компаній. Перша – невелика, встановлена на бронетранспортер.
Друга і третя – важкі, встановлені на вантажівки.
Китайський мікрохвильовий комплекс від компанії Norinco Мікрохвильові комплекси проти живої сили перебувають у розробці різних країн світу ще з 2000-их років.
Мова не тільки про США, а й про Росію та Китай.
Щоправда, технологія так і не прижилась у військах і зараз виглядає скоріше як засіб проти протестувальників. Про мікрохвильові системи в Силах оборони України не відомо нічого.
Ця технологія в перспективі могла б бути корисною для захисту неба від безпілотників-камікадзе типу "Шахед" та позицій Сил оборони від FPV-дронів. І хоча вітчизняні інженери мають певні досягнення у виробництві засобів радіоелектронної боротьби, розробка мікрохвильової зброї та доведення її до боєздатного стану – значно складніше завдання, яке потребуватиме багато часу та ресурсів.