Особливості відображення в додатках АВ та ЗП до податкової декларації з податку на прибуток підприємств авансових внесків у разі виплати/нарахування дивідендів за певних умов

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, що відповідно до п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) дивіденди – платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Порядок сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів встановлено п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ.
Відповідно до п.п. 57.1 прим. 1.1 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток – емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними ст. 137 ПКУ.
Згідно з п.п. 57.1 прим. 1.2 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ крім випадків, передбачених п.п. 57.1 прим. 1.3 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.
Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов’язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов’язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за базовою (основною) ставкою, встановленою ст. 136 ПКУ. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.
Разом з тим, якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об’єкта оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.
Сума попередньо сплачених протягом податкового (звітного) періоду авансових внесків з податку на прибуток під час виплати дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за такий податковий (звітний) період.
У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму нарахованого податкового зобов’язання підприємством – емітентом корпоративних прав за такий податковий (звітний) період, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов’язань наступних податкових (звітних) періодів до повного його погашення, а під час отримання від’ємного значення об’єкта оподаткування такого наступного періоду – на зменшення податкових зобов’язань майбутніх податкових (звітних) періодів до повного його погашення.
Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов’язань з інших податків і зборів (обов’язкових платежів).
Обов’язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною ст. 136 ПКУ базовою (основною) ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав (крім платників єдиного податку), що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими ПКУ, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена ст. 136 ПКУ базова (основна) ставка.
Авансовий внесок з податку на прибуток, сплачений у зв’язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід’ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється під час репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до п. 141.4 ст. 141 ПКУ або міжнародних договорів України (п.п. 57.1 прим. 1.5 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ).
Розрахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств на суму виплачених дивідендів (прирівняних до них платежів) здійснюється у Додатку АВ до рядка 20 АВ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, форму якої затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 20.02.2023 № 101) (далі – Декларація).
Додаток АВ до Декларації заповнюють підприємства, які виплачували у звітному (податковому) періоді дивіденди (прирівняні до них платежі).
Показники у рядку 4 Додатка АВ до Декларації розраховуються з урахуванням такого:
- якщо грошове зобов’язання з податку на прибуток, нараховане за звітний рік, за підсумками якого виплачуються дивіденди, погашене, – сума перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, розраховується за формулою: сума виплачених дивідендів – (рядок 04 + рядок 07 – рядок 07.2 + рядок 09 + рядок 11 + рядок 13 – рядок 14 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств) (позитивне значення);
- якщо грошове зобов’язання з податку на прибуток, нараховане за звітний рік, за підсумками якого виплачуються дивіденди, не погашене, то у цьому рядку зазначається вся сума дивідендів, що підлягає виплаті.
У разі якщо дивіденди виплачуються одразу за декілька років, сума перевищення обчислюється за формулою, наведеною у рядку 4 додатка АВ окремо за кожним роком та проставляється сума позитивних значень відповідних перевищень.
У рядку 5 зазначається сума дивідендів, з якої має бути сплачено авансовий внесок у звітному (податковому) періоді.
У рядку 6 відображається сума авансового внеску у зв’язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів), що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді, яка визначається шляхом множення показника рядка 5 на ставку податку у відсотках, встановлену п. 136.1 ст. 136 ПКУ. Значення цього рядка переноситься в рядок 20 АВ Декларації.
Внесення змін до Декларації за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному ст. 50 ПКУ.
Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПКУ у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Пунктом 50.1 ст. 50 ПКУ встановлено, що платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 ст. 50 ПКУ:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до ст. 39 ПКУ або при визначенні бази оподаткування відповідно до п.п. 141.91.3 п. 141.91 ст. 141 ПКУ у разі здійснення контрольованих операцій, якщо їх умови не відповідають принципу «витягнутої руки» у строк не пізніше 01 жовтня року, наступного за звітним;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.
У разі, якщо платник податку на прибуток в одному звітному періоді виплатив дивіденди без утримання авансового внеску, суму таких авансових внесків з податку на прибуток платник відображає у відповідних рядках Додатка АВ до уточнюючої Декларації за період у якому здійснено виплату дивідендів.
При цьому додаток ВП до уточнюючої Декларації не подається.
Уточнений показник рядка 6 додатка АВ переноситься до рядка 20 АВ основної форми Декларації, в якому відображається сума авансового внеску при виплаті дивідендів, що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді.
При цьому, уточнюються показники основної форми Декларації, а саме:
- рядка 21, в якому зазначається сума авансового внеску при виплаті дивідендів, що має бути сплачена за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року, з урахуванням уточнень;
- рядка 22, в якому зазначається сума авансового внеску при виплаті дивідендів, нарахована за результатами останнього (звітного) податкового періоду, що дорівнює різниці між рядком 20 АВ та рядком 21 Декларації.
Враховуючи те, що Декларація розраховується наростаючим підсумком з початку року, то при уточненні показників звітного (податкового) періоду також уточненню підлягатимуть показники рядків 20 АВ та 21 – 22 декларацій, складених за звітні (податкові) періоди: півріччя, три квартали, рік.
Водночас зазначаємо, що право у платника податку на прибуток на зарахування у зменшення задекларованого ним у податковій декларації за звітний податковий період податкового зобов’язання з цього податку суми авансових внесків з податку на прибуток, виникає у звітному періоді, коли фактично відбулась сплата цих авансових внесків.
Тому, платник податку, який сплатив суму авансового внеску у наступному періоді за періодом виплати дивідендів, у рядку 16.2 Додатку ЗП до рядка 16 ЗП Декларації відображає суму авансового внеску, фактично сплаченого у цьому звітному періоді, тобто зменшує нараховану суму податку на прибуток за такий звітний (податковий) період.
На підставі порівняння податкового зобов’язання Декларації та Декларації, що уточнюється, у частині «Виправлення помилок» визначається сума збільшення (зменшення) податкового зобов’язання (рядок 30), пеня, нарахована на виконання вимог п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ (рядок 32), та сума штрафу у розмірі 3 відсотків при відображенні недоплати в уточнюючій Декларації (рядок 33).
У разі виправлення помилок у показниках Декларації, до уточнюючої Декларації додаються всі додатки, що підтверджують показники Декларації, яка уточнюється, навіть, якщо такі показники не підлягають виправленню.
Водночас, відповідно до п.п. 69.38 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, на період з 01 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року    № 2102-IX, у разі самостійного виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених ст. 50 ПКУ, помилок, що призвели до заниження податкового зобов’язання, такий платник звільняється від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених п. 50.1 ст. 50 ПКУ, та пені.
Пунктом 137.3 ст. 137 ПКУ визначено, що відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного зокрема, в п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.
Слід зазначити, що відповідно до п. 125 прим. 1.1 ст. 125 прим. 1 ПКУ ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому розд. III ПКУ, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 відс. суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Ті самі дії, вчинені умисно, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відс. суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 125 прим. 1.2 ст. 125 прим.1 ПКУ).
Діяння, передбачені п. 125 прим. 1.2 ст. 125 прим. 1 ПКУ, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відс. суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 125 прим. 1.3 ст. 125 прим. 1 ПКУ).
Діяння, передбачені п. 125 прим. 1.2 ст. 125 прим. 1 ПКУ, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 75 відс. суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 125 прим. 1.4 ст. 125 прим. 1 ПКУ).
Отже, до платника податків, який не нарахував та/або не утримав, та/або не сплатив (не перерахував), та/або нарахував, сплатив (перерахував) суми авансових внесків при виплаті дивідендів не в повному обсязі, застосовується штраф, передбачений п. 125 прим. 1.1 ст. 125 прим. 1 ПКУ.
При цьому, до платника податків, який виплатив дивіденди та не вніс до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток до/або одночасно з виплатою дивідендів, але нарахував та сплатив такий податок з порушенням термінів, визначених п. 57.1 прим. 1.2 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ, штраф, передбачений ст. 125 прим. 1 ПКУ, не застосовується, якщо:
- такий платник до початку перевірки контролюючим органом у порядку, встановленому п. 50.1 ст. 50 ПКУ, надіслав уточнюючу Декларацію за звітний (податковий) період, в якому були виплачені дивіденди, з відображенням сплаченого авансового внеску з податку на прибуток, або відобразив сплачену суму авансового внеску при виплаті дивідендів у складі Декларації, що подається за податковий період, у якому виявлено факт несплати авансового внеску з податку на прибуток, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.