Нова газова реальність України

Із січня 2025 року транзит природного газу через Україну закінчено, тому виникає невизначеність у подальших перспективах розвитку ринку, забезпеченості природним газом тощо. Історично московія переправляла через Україну до Європи значну частину блакитного палива.
Проте останніми роками обсяги транзиту знижувалися. Приміром у 2023 році було транспортовано близько 15 млрд куб.
м., що у 4 рази менше, ніж у 2020 році.
У 2024 році транзит склав також орієнтовно 15 млрд.
Якщо порівнювати з 2021 роком, то до великої війни, відносно 2024 року Україна транзитувала у 2,7 разів більше природного газу. Ці зміни, безумовно, пов’язані з перерозподілом потоків газу в Європі останніми роками.
Обсяги транспортування російського газу до Європи серед інших джерел у 2021 році та 2024 Тим часом, не можна стверджувати, що потік природного газу зі Сходу зупиняється, адже він переорієнтовується на інші напрямки.
Так, транспортувати збільшені обсяги газу південним газовим коридором через Туреччину буде довше і, відповідно, дорожче, проте на попит є і пропозиція.Україна з мегарозвиненою ГТС залишається осторонь основних газотранспортних маршрутів.
І якщо зараз, зразу після зупинки транзиту, не налагоджувати тіснішу співпрацю з сусідніми країнами в плані транспортування, зберігання природного газу – потім, при усталених газових потоках відстоювати активну позицію буде складно.
Адже сусідні країни також намагаються використати можливості на свою користь. Так, через переорієнтування потоків газу, Болгарія може посилити свої позиції на ринку.
Крім того, протягом наступних років проєкт будівництва газопроводу з Катару до Болгарії, який був блокований раніше режимом Асада в Сирії, має шанс бути реалізованим.Дуже гарний приклад, який зараз обговорюється, - співпраця між Україною та Польщею у сфері використання та розвитку LNG терміналів у Польщі та підземних сховищ газу в Україні.
Проте потрібно вносити зміни в нормативні документи, насамперед в Польщі, уніфікувати вимоги до якості газу, спрощувати доступ компаній до ринків обох країн тощо. Слід також звертати увагу на те, що в Європі та світі більшу роль починають відігравати альтернативні гази: біогаз/біометан та водень.
На подальші десятки років попит на них, на відміну від традиційного газу, суттєво зростатиме. Заходи з економії у споживанні природного газу, пошуку нових постачальників природного газу та довгострокові проєкти, пов’язані з альтернативними газами, допомагають європейським країнам краще справлятись із дефіцитом палива. Західноєвропейські держави досягли певних успіхів у диференціації не лише напрямків отримання газу, а і джерел, тоді як східноєвропейські залишаються більш консервативними. Наприклад, нещодавно близько 20 європейських компаній, включаючи сталеливарні, енергетичні та виробників водню, створили альянс для просування єдиного європейського водневого ринку через коридор H2Med.
Ініціатива об"єднує компанії з Франції, Німеччини, Португалії та Іспанії, та передбачає шлях об"єднання проєктів виробництва, зберігання та споживання водню. Україна поки що знаходиться на початковому етапі впровадження водневих технологій.
Так, у країні працюють лише дві водневі заправки: одна біля Києва, інша – у Харкові.
Цього недостатньо, щоб, приміром, водневі автомобілі стали популярними. Тоді як про розвиток водневих технологій в Україні можна говорити лише в теорії та для водню, на відміну від біометану, потрібна перебудова ГТС, біометан може транспортуватись в існуючих умовах і у 2024 році вже вперше був поданий у мережу, що відбулося у Хмельницькій області.
Це справді початок нового етапу розвитку ринку газу в контексті його "екологізації" та використання існуючої, розгалуженої мережі ГТС. Наразі, як і завжди, біржа виступає місцем концентрації ресурсу природного газу за конкурентними цінами.
Біржа слідкує за останніми тенденціями і в довгострокових планах розвитку вже врахувала запровадження торгівлі біометаном. Якщо повернутись до сьогодення, то готуючись до викликів 2025 року, оператори ГТС та ПСГ активізували свої зусилля у забезпеченні стабільної діяльності наступного року за допомогою біржі також.
І ОГТСУ, і Укртрансгаз закуповували та планують закуповувати газ для власних потреб на УЕБ. ОГТСУ закупив чарез УЕБ у 2024 році близько 250 млн.
куб.
м., також компанія виступає у ролі учасника торгів на середньостроковому та короткостроковому ринках. Укртрансгаз пропонує позиції на купівлю природного газу на УЕБ з 26 грудня 2024 року та (станом на 30 грудня) придбав 11,2 млн куб.
м.
імпортованого природного газу.
Читайте також: Із греків у варяги, або Нове життя української газотранспортної системи А що очікує звичайного споживача в 2025 році? Історія з припиненням транзиту для України не нова, отже «відпрацьована» в українських реаліях раніше. Крім того, у 2023 та 2024 році ОГТСУ та Укртрансгаз проходили стрес-тести для підтвердження здатності забезпечення природним газом споживачів. Тому, за нормальних умов (тепла зима, відсутність обстрілів інфраструктури тощо) споживач відчує вплив завершення транзиту непрямим чином – через (незначне) подорожчання товарів, які містять в собі тариф на транспортування природного газу ОГТСУ. Адже тарифи ОГТСУ 30 грудня були підвищені у 4 рази.
Так, наприклад, тариф на вихід з ГТС зріс з 124,16 грн за 1 тис.
куб.
м/добу до 502 грн за 1 тис.
куб.
м/добу.
Відповідно, зріс і транзит на вхід до ГТС. Для розуміння повноти ціни зростання тарифу ОГТСУ слід усвідомити, що російській стороні транзит приносив орієнтовно понад 5 млрд.
дол.
щороку на війну і тепер вона змушена буде розширити використання довшого та, відповідно, дорожчого, маршруту, з огляду на поточні технічні потужності.
Імпорт газу до Європи (трубопровідного та LNG) за джерелами Також якщо раніше цінові маніпуляції росії з постачанням природного газу в Європу призводили до різких цінових коливань на відкритих оптових ринках, то зараз такі впливи практично відсутні.
В тому числі через те, що вплив росії зменшений у рази за рахунок зменшення обсягу поставок.
Вартість природного газу на європейському хабі CEGH (Day-Ahead) А з падінням цін на газ (і нафту) зменшуватимуться можливості росії до ведення війни, хоча цей вплив буде не швидким і може тривати роки.