ВІДДІЛ КОМУНІКАЦІЙ З ГРОМАДСЬКІСТЮ УПРАВЛІННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ГУ ДПС У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ТЕРИТОРІЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ - МІСТО ДНІПРО) ІНФОРМУЄ

!
 
Дніпропетровщина: надходження до місцевих бюджетів від платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки – понад 995,4 млн гривень
 
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) інформує.
Протягом січня – грудня 2024 року до місцевих бюджетів Дніпропетровщини від платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (податок на нерухоме майно), надійшло понад 995,4 млн гривень. У порівнянні з відповідним періодом 2023 року надходження збільшились на понад 130,5 млн грн, темп росту – 115,1 відсотків. Про це повідомив в. о. начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Сергій Лисеюк.
«Висловлюю подяку платникам за фінансову підтримку держави! Для досягнення стратегічних завдань, визначених Національною стратегією доходів до 2030 року, ДПС продовжує впровадження реформ і реалізацію відповідних заходів. Проєкт ДПС «Територія високого рівня податкової довіри» спрямований на поліпшення бізнес-клімату, зміну підходів до комунікації платників з податковою службою та побудову прозорих відносин між державою і представниками бізнесу. Впевнений, що така проста та відкрита комунікація створює новий рівень партнерства між податківцями та платниками податків, а належні умови оподаткування підвищать рівень добровільного дотримання платниками законодавства», – зазначив Сергій Лисеюк.
 
 
Який код УКТ ЗЕД зазначається в фіскальному чеку при роздрібному продажу пива на розлив?
 
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) нагадує, що відповідно до п. 11 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненням (далі – Закон № 265), суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) та/або через програмні РРО (далі – ПРРО) для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.
Згідно з п.п. 14.1.145 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) підакцизні товари (продукція) – товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які ПКУ встановлено ставки акцизного податку.
До підакцизних товарів належать, зокрема, алкогольні напої, пиво (п. 215.1 ст. 215 ПКУ).
Форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 із змінами та доповненнями, (далі – Положення № 13).
Так, пунктами 1 та 2 розд. ІІ Положення № 13 визначено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) – це розрахунковий документ/електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), РРО або ППРО при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1, наведений у додатку 1 до Положення № 13, має містити обов’язкові реквізити, зокрема, код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством, у тому числі при продажу пива на розлив) (рядок 7 фіскального чека).
Код товарної підкатегорії підакцизного товару згідно з УКТ ЗЕД зазначається постачальником товару у документах, що свідчать про надходження товару.
Отже, при проведенні роздрібної торгівлі пивом на розлив у фіскальному касовому чеку слід зазначати найменування пива, ціну за одиницю виміру та кількість, а також код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, який зазначено у накладній постачальника такого товару.
При цьому, відповідно до групи 22 «Алкогольні та безалкогольні напої і оцет» розд. IV «Готові харчові продукти; алкогольні та безалкогольні напої і оцет; тютюн та його замінники» додатку до Закону України від 19 жовтня 2022 року № 2697-IX «Про Митний тариф України» із змінами та доповненнями пиво із солоду (солодове) у посудинах місткістю 10 л або менше і у посудинах місткістю більше як 10 л відносяться до товарної групи 2203, але мають різні коди.
Враховуючи викладене, при роздрібному продажу пива на розлив суб’єкт господарювання зобов’язаний проводити такі розрахункові операції через РРО та/або ПРРО та в обов’язковому порядку надавати споживачу розрахунковий документ встановленої форми і змісту, створений в паперовій та/або електронній формі, на повну суму проведеної операції з використанням режиму програмування та із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, який вказаний у накладній постачальника такого пива.
 
 
Упродовж 2024 року до місцевих бюджетів Дніпропетровщини від платників надійшло понад 43,4 млн грн збору за місця для паркування транспортних засобів
 
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) інформує.
У 2024 році місцеві бюджети Дніпропетровської області отримали від платників збору за місця для паркування транспортних засобів понад 43,4 млн гривень.
Нагадуємо, що для зручності та допомоги платникам податків при складанні податкової звітності Державна податкова служба України розробила відеоролик «Заповнення податкової декларації збору за місця для паркування транспортних засобів», який розміщено на вебпорталі ДПС України за посиланням
https://tax.gov.ua/media-tsentr/videogalereya/videouroki
 
 
Фізичні особи – платники туристичного збору у 2024рці поповнили місцеві бюджети Дніпропетровщини на понад 9,1 млн гривень
 
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) інформує.
Впродовж січня – грудня 2024 року від фізичних осіб до місцевих бюджетів Дніпропетровської області надійшло понад 9,1 млн грн туристичного збору, що на понад 2,2 млн грн, або на 32,1 відс. більше, ніж у аналогічному періоді 2023 року.
Повідомляємо, що відповідно до п. 268.6.1 п. 268.6 ст. 268 Податкового кодексу України платники туристичного збору сплачують суму збору авансовим внеском перед тимчасовим розміщенням у місцях проживання (ночівлі) податковим агентам, які справляють збір за ставками, у місцях справляння збору та з дотриманням інших вимог, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.
Оскільки податкові агенти справляють туристичний збір під час надання послуг проживання (ночівлі) та факт надання таких послуг підтверджується відповідними документами на проживання (заповнені анкети, реєстрація тощо), і з коштів, отриманих у вигляді передоплати за проживання (бронювання місця для проживання), туристичний збір не справляється.
 
 
За спеціальне використання води від платників Дніпропетровщини до загального фонду держбюджету надійшло понад 83,1 млн грн рентної плати
 
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) інформує.
Протягом 2024 року до загального фонду державного бюджету від платників Дніпропетровської області за спеціальне використання води надійшло понад 83,1 млн грн рентної плати.
Звертаємо увагу, що відповідно до експериментального проєкту щодо функціонування системи управління податковими ризиками (комплаєнс-ризиками) комплаєнс – ризики у податковому адмініструванні – це ризики, які призводять до втрати доходів, якщо платники податків не дотримуються чотирьох основних обов’язків, визначених податковим законодавством. І одним з таких обов’язків є своєчасна сплата податкового зобов’язання в установлені терміни.
Дякуємо платникам за сумлінну сплату податків і зборів!
 
 
Подання повідомлення про відмову в оприлюдненні даних про платника у Переліку платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства
 
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) інформує.
Відповідно до абзацу другого п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України Перелік платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства (далі – Перелік платників) оприлюднюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, на своєму офіційному вебсайті, на п’ятнадцятий робочий день з дня його затвердження.
Порядок формування та оприлюднення Переліку платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.10.2024 № 495 (далі – Порядок).
Цей Порядок визначає порядок розрахунку критеріїв для включення платників податків до Переліку платників, який включає, зокрема, подання платником податків повідомлення про відмову в оприлюдненні даних про платника податків (далі – Повідомлення) (абзац сьомий п. 1 розд. I Порядку).
Відповідно до п. 1 розд. VI Порядку до Переліку платників, що оприлюднюється ДПС на своєму офіційному веб-сайті, включається інформація про:
- найменування – для юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) – для фізичної особи – підприємця;
- податковий номер або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті).
Форму оприлюднення Переліку платників наведено в додатку 1 до Порядку.
ДПС повідомляє платника податків про включення/виключення його до/з Переліку платників шляхом надсилання через електронний кабінет такого платника податків інформаційного повідомлення протягом 5 робочих днів після затвердження Переліку платників за відповідними формами (додатки 2, 3 до Порядку) та в порядку, встановленому Міністерством фінансів України (п. 2 розд. VI Порядку).
Згідно з п. 3 розд. VI Порядку ДПС не оприлюднює у Переліку платників інформацію про платника податків, який протягом 5 робочих днів після отримання від ДПС інформаційного повідомлення про включення його до Переліку платників подав повідомлення про відмову в оприлюдненні даних про платника податків.
Форму повідомлення про відмову в оприлюдненні даних про платника податків у Переліку платників наведено в додатку 4 до Порядку.
Повідомлення про відмову в оприлюдненні даних про платника податків у Переліку платників подається платником засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг», від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» за підписом керівника (уповноваженої особи) платника податків.
Пунктом 4 розд. VI Порядку передбачено, що у разі подання платником податків повідомлення про відмову в оприлюдненні даних про платника податків у Переліку платників інформація про такого платника податків вилучається з оприлюдненого Переліку платників протягом 5 робочих днів після отримання такого повідомлення про відмову в оприлюдненні даних про платника податків від платника податків.
Відмова платника в оприлюдненні даних про платника податків у Переліку платників не тягне за собою вилучення такого платника податків із Переліку платників (абзац другий п. 4 розд. VI Порядку).
Повідомлення за формою J1325401 (для юридичних осіб) та F1325401 (для фізичних осіб) розміщені на офіційному вебпорталі ДПС за посиланням: Головна/Електронна звітність/Платникам податків про електронну звітність/Інформаційно-аналітичне забезпечення/Реєстр електронних форм податкових документів/Реєстр електронних форм податкових документів (перелік сервісних запитів) для юридичних осіб, Реєстр електронних форм податкових документів (перелік сервісних запитів) для фізичних осіб (https://tax.gov.ua/elektronna-zvitnist/platnikam-podatkiv-pro/informatsiyno-analitichne-za/reestr-elektronnih-form-po
 
 
Операції з вивезення товарів за межі митної території України в обсягах більше ніж 150 Євро: що з ПДВ?
 
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) звертає увагу, що відносини, що виникають у сфері справляння податків, зборів і митних платежів, регулюються нормами Податкового кодексу України (далі – ПКУ), Митного кодексу України (далі – МКУ) та іншими нормативно-правовими актами з питань оподаткування (п. 1.1 ст. 1 розд. I ПКУ і частина друга ст. 1 розд. I МКУ).
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розд. V та підрозд. 2 розд. XX ПКУ.
Згідно з п.п. «г» п. 185.1 ст. 185 розд. V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з вивезення товарів за межі митної території України.
Під вивезенням товарів за межі митної території України розуміється сукупність дій, пов’язаних із переміщенням товарів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку, відповідно до МКУ (п.п. 14.1.21 прим. 1 п. 14.1 ст. 14 розд. I ПКУ).
Відповідно до п.п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 розд. V ПКУ операції з вивезення товарів за межі митної території України підлягають оподаткуванню ПДВ за нульовою ставкою. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог МКУ.
Датою виникнення податкових зобов’язань в разі експорту товарів є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства (п. 187.1 ст. 187 ПКУ).
Пунктами 201.1 і 201.10 ст. 201 ПКУ визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.
Отже, підставою для застосування нульової ставки ПДВ до операцій з вивезення товарів за межі митної території України є належним чином (відповідно до вимог МКУ) оформлена митна декларація, що підтверджуватиме факт такого вивезення.
Загальні правила переміщення (пересилання) міжнародних поштових та експрес-відправлень через митний кордон України визначено ст. 233 розд. VI МКУ.
Правила декларування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, визначено ст. 236 розд. VI МКУ.
Так, у порядку, передбаченому ст. 236 розд. VI МКУ, допускається також поміщення у митний режим експорту товарів, сумарна митна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 Євро, що переміщуються (пересилаються) підприємствами за межі митної території України у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, шляхом подання оператором поштового зв’язку або експрес-перевізником додаткового реєстру міжнародних поштових або експрес-відправлень у разі, якщо:
1) на товари не встановлено вивізне мито;
2) на товари не встановлено обмеження щодо їх вивезення за межі митної території України відповідно до статті 197 розділу V ПКУ.
При цьому у випадках, визначених частиною дванадцятою ст. 236 розд. VI МКУ, допускається для декларування товарів заповнення додаткового реєстру міжнародних поштових або експрес-відправлень, замість митної декларації за формою єдиного адміністративного документа.
Вимоги до оформлення і використання митних декларацій, на підставі яких декларуються товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України підприємствами та громадянами, визначено Положенням про митні декларації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450 (із змінами) (далі – Положення № 450).
При цьому з огляду на п. 3 Положення № 450 митна декларація за формою єдиного адміністративного документа для декларування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України декларантами (крім громадян), заповнюється, зокрема, на:
- товари, митна вартість яких перевищує суму, еквівалентну 150 Євро;
- товари незалежно від їх митної вартості за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.
Таким чином, для вивезення товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України декларантами (крім громадян), за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, відповідно до МКУ на товари, незалежно від їх митної вартості, може бути оформлена митна декларація.
Отже, платнику податку, який здійснює операції з вивезення товарів за межі митної території України в обсягах більше ніж 150 Євро, для застосування нульової ставки ПДВ до таких операцій необхідно оформити митну декларацію, що підтверджуватиме факт такого вивезення.
За результатами здійснення такої операції з вивезення товарів та оформлення митної декларації, яка підтверджує факт такого вивезення, платник податку зобов’язаний скласти та зареєструвати в ЄРПН у встановлені терміни податкову накладну із застосуванням нульової ставки ПДВ.
 
 
Чи враховуються при визначенні об’єкта оподаткування витрати за договорами про надання автотранспортних послуг у разі відсутності ТТН?
 
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) повідомляє.
Згідно з положеннями частин першої та третьої ст. 909 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (із змінами та доповненнями) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами)).
Відповідно до ст. 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 2344) товарно-транспортна накладна – єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов’язкові реквізити, передбачені Законом № 2344 та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (із змінами) (далі – Правила), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка містить всі обов’язкові реквізити, визначені Законом № 2344, форму якої наведено в додатку 7 до Правил (абзац перший п. 11.1 глави одинадцятої Правил).
Відповідно до глави першої Правил товарно-транспортна документація – комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Товарно-транспортна накладна – єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов’язкові реквізити, передбачені Законом № 2344 та Правилами.
Відповідно до абзаців другого, восьмого – десятого п. 11.1 глави одинадцятої Правил у разі необхідності форма товарно-транспортної накладної може бути доповнена іншими реквізитами, з урахуванням особливостей перевезень, зокрема умов та/або виду вантажу.
Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.
Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів у паперовому та/або електронному вигляді (е-ТТН).
У разі оформлення е-ТТН супровідні документи також додаються в електронній формі. У разі оформлення товарно-транспортної накладної у паперовій формі супровідні документи додаються в паперовій формі за підписом відповідальних осіб.
Водночас повідомляємо, що згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Товарно-транспортні накладні відносяться до первинних документів.
Відповідно до абзацу першого п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.
Отже, об’єкт оподаткування податком на прибуток визначається на підставі даних бухгалтерського обліку.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 996)).
Частиною першою ст. 9 Закону 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Враховуючи зазначене, у разі відсутності товарно-транспортної документації, яка підтверджує отримання послуг з перевезення вантажу, у тому числі товарно-транспортної накладної, які відносяться до первинних документів та на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, платник податків при визначенні фінансового результату до оподаткування відповідно до правил бухгалтерського обліку не має підстав для врахування вартості таких послуг у складі витрат.
 
 
До уваги платників!
 
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) інформує, що Міністерством фінансів України наказом від 03.12.2024 № 618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.12.2024 за №1945/43290) (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 23.12.2024 року № 657) (далі – Наказ № 618) внесено зміни до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів з питань обліку рахунків / електронних гаманців платників податків у контролюючих органах.
Наказ № 618 опубліковано у бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.01.2025 № 6 і він набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
 
 
ФОП – платник єдиного податку планує здійснювати діяльність у невизначених місцях: особливості заповнення заяви про застосування спрощеної системи оподаткування
 
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) інформує.
Відповідно до п.п. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву про застосування спрощеної системи оподаткування (далі – Заява).
Форма Заяви затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2019 № 308 (із змінами).
У Заяві зазначаються обов’язкові відомості, зокрема, місце провадження господарської діяльності (п. 298.3 ст. 298 ПКУ).
У разі зміни, зокрема, місця провадження господарської діяльності, відповідно до п. 298.5 ст. 298 ПКУ, Заява подається платниками єдиного податку першої і другої груп не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися такі зміни.
У разі зміни, зокрема, місця провадження господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку третьої групи не пізніше останнього дня кварталу, в якому відбулися такі зміни (п. 298.6 ст. 298 ПКУ).
Реєстрація суб’єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку (абзац перший п. 299.1 ст. 299 ПКУ).
До реєстру платників єдиного податку вносяться, зокрема, відомості про місце провадження господарської діяльності (п. 299.7 ст. 299 ПКУ).
Формою Заяви передбачено поле 6 «Місце провадження господарської діяльності (індекс, адреса)», в якому зазначається наступна інформація:
- код за КАТОТТГ – зазначається код адміністративно-територіальної одиниці, визначений за Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26 листопада 2020 року № 290 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 12 січня 2021 року № 3);область, район, населений пункт;
- вулиця, номер будинку/офісу/квартири;
- індекс.
Отже, фізична особа – підприємець, яка виявила бажання здійснювати діяльність на спрощеній системі оподаткування, повинна дотримуватись вимог ст. 298 ПКУ та зазначати в Заяві обов’язкові відомості, у тому числі щодо місця провадження господарської діяльності.
Якщо фізична особа – підприємець – платник єдиного податку планує здійснювати діяльність у заздалегідь не визначених місцях (надання послуг, торгівля на виставках, ринках), то у графі «Область, район, населений пункт» поля 6 «Місце провадження господарської діяльності (індекс, адреса)» Заяви зазначається: «Надання послуг на території України» та/або «Торгівля на території України». При цьому інші графи поля 6 Заяви не заповнюються.
 
 
Яким чином ФОПи здійснюють видачу готівки на відрядження або під звіт працівникам?
 
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) повідомляє.
Статтею 51 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до п. 26 розд. ІІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 із змінами та доповненнями (далі – Положення № 148) видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3 до Положення № 148) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки.
Водночас, абзацом четвертим п. 39 розд. IV Положення № 148 передбачено, що фізичні особи – підприємці касової книги не ведуть.
Пунктом 11 розд. ІІ Положення № 148 передбачено, що оприбуткування та облік фізичними особами – підприємцями отриманих доходів здійснюється в книгах обліку доходів і витрат у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів у порядку, визначеному Податковим кодексом України (далі – ПКУ).
Пунктом 177.10 ст. 177 ПКУ визначено, що фізичні особи – підприємці зобов’язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами – підприємцями на загальній системі оподаткування та Порядок ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат, фізичними особами – підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 № 261.
Згідно з абзацом першим п. 296.1 ст. 296 ПКУ фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.
Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість та порядок її ведення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2022 № 405 зі змінами та доповненнями.
Згідно з частиною другою ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 996) первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити:
– назву документа (форми);
– дату складання;
– назву підприємства, від імені якого складено документ;
– зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
– посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
– особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Порядок видачі готівкових коштів під звіт або на відрядження та строки подачі Звіту про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт (далі – Звіт) встановлено нормами п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) та пп. 19, 20 розд. ІІ Положення № 148.
Звіт складається та подається за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2015 № 841 «Про затвердження форми Звіту про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання» у строки, визначені п.п. 170.9.3 п. 170.9 ст. 170 ПКУ, платником податку (у паперовій або електронній формі (з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги») (п.п. 170.9.4 п. 170.9 ст. 170 ПКУ).
Звіт подається працівником (в усіх без винятків випадках) у паперовій або електронній формі, разом з підтвердними документами для розгляду і прийняття рішення про відшкодування вартості витрат (п. 17 розд. І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 із змінами та доповненнями).
Враховуючи викладене, фізичним особам – підприємцям при здійсненні видачі готівки на відрядження або під звіт рекомендовано оформляти первинні документи, дотримуючись вимог частини другої ст. 9 Закону № 996.
 
 
Про отримання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах
 
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) інформує, що відповідно до частини шостої ст. 34 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 3817) заява про отримання ліцензії на право оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, подається заявником до органу ліцензування – територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за місцезнаходженням заявника.
У разі якщо після отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у ліцензіата відбулися зміни у відомостях, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах (далі – Єдиний реєстр ліцензіатів), такий ліцензіат зобов’язаний протягом 30 календарних днів з дня настання події, що спричинила відповідні зміни, подати до органу ліцензування заяву про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі.
Заява про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів подається до органу ліцензування, що прийняв рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, крім випадку зміни місцезнаходження ліцензіата.
У разі зміни місцезнаходження ліцензіата заява про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі подається до органу ліцензування за новим місцезнаходженням такого ліцензіата.
Згідно з частиною сьомою ст. 72 Закону № 3817 контроль за сплатою річної плати або щоквартальної частини річної плати за ліцензію здійснюється органом ліцензування. Для здійснення контролю ліцензіат подає до відповідного органу ліцензування заяву про внесення чергового платежу за ліцензію в паперовій або електронній формі у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України, в якій зазначає код класифікації доходів бюджету, суму внесеного платежу, номер і дату платіжної інструкції, що підтверджує внесення річної плати або щоквартальної частини річної плати за відповідну ліцензію.
Отже, документи для отримання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, заяву про внесення чергових платежів за таку отриману ліцензію подаються суб’єктом господарювання до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику за місцезнаходженням заявника. У разі зміни місцезнаходження ліцензіата заява про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі подається до органу ліцензування за новим місцезнаходженням такого ліцензіата, в інших випадках така заява подається до органу ліцензування, що прийняв рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
 
 
Чи може платник податків після отримання копії наказу про проведення перевірки самостійно виправити помилки у Заяві за ф. № 20-ОПП до початку перевірки або під час її проведення?
 
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) нагадує, що відповідно до п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) та п. 8.1 розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1588), платник податків зобов’язаний повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому розд. VIII Порядку № 1588.
Згідно з п. 8.4 розд. VIII Порядку № 1588 заява про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП (далі – Заява за ф. № 20-ОПП) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
Відповідно до п. 8.5 розд. VIII Порядку № 1588 у разі зміни відомостей про об’єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об’єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку Заяву за ф. № 20-ОПП з оновленою інформацією про об’єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни, в такому самому порядку та строки, як і при реєстрації, створенні чи відкритті об’єкта оподаткування.
Якщо суб’єкт господарювання виявив помилку у даних щодо об’єктів оподаткування, про які повідомлено контролюючі органи згідно з Заявою за ф. № 20-ОПП, то він повинен подати Заяву за ф. № 20-ОПП з виправленою інформацією про такі об’єкти оподаткування до контролюючого органу керуючись п. 8.5 розд. VIII Порядку № 1588.
Відповідно до п. 50.2 ст. 50 ПКУ платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом.
Пунктом 46.1 ст. 46 ПКУ визначено, що податкова декларація, розрахунок, звіт – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених ПКУ) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов’язання, у тому числі податкового зобов’язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов’язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.
Митні декларації, розрахунки (у тому числі розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку) прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов’язань.
Заява за ф. № 20-ОПП не підпадає під визначення податкової декларації (розрахунку), тому нормами ПКУ не передбачено заборони подання його до контролюючого органу після отримання копії наказу про проведення документальної перевірки до початку перевірки/у день початку перевірки/під час перевірки.
Відповідальність платників податків за порушення встановленого порядку взяття на облік у контролюючих органах передбачена п. 117.1 ст. 117 ПКУ.
 
 
Подання заяви ФОПами – платниками єдиного податку першої та другої груп щодо звільнення від сплати військового збору на період щорічної відпустки
 
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) нагадує, що відповідно до п.п. 1.13 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) фізичні особи – підприємці (ФОП) – платники єдиного податку першої та другої групи, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати військового збору протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої витягом з Електронного реєстру листків непрацездатності (далі – ЕРЛН), якщо вона триває 30 і більше календарних днів.
Інформація про період щорічної відпустки і терміни тимчасової втрати працездатності з обов’язковим доданням витягу з ЕРЛН подається за заявою у довільній формі, яка подається відповідно до п.п. 298.3.2 п. 298.3 ст. 298 ПКУ.
Згідно з п.п. 298.3.2 п. 298.3 ст. 298 ПКУ інформація про період щорічної відпустки і терміни тимчасової втрати працездатності з обов’язковим доданням витягу з ЕРЛН подається за заявою у довільній формі.
Окремого терміну подання заяви щодо періоду щорічної відпустки або щодо терміну тимчасової втрати працездатності нормами ПКУ не передбачено.
При цьому, нормами п.п. 1.11 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що, зокрема, платники військового збору – фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої та другої груп сплачують військовий збір шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Нарахування авансових внесків для платників військового збору, зазначених у п.п. 2 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ, здійснюється контролюючими органами.
Враховуючи вищевикладене, з метою уникнення порушення терміну сплати авансових внесків по військовому збору, до контролюючого органу подається заява у довільній формі:
- щодо періоду щорічної відпустки – до дати початку відпустки;
- щодо терміну втрати працездатності – до 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому закінчився лікарняний (з обов’язковим додаванням витягу з ЕРЛН).
 
 
Який порядок заповнення додатка 3 (Д3) у разі декларування платником податку суми бюджетного відшкодування ПДВ?
 
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) звертає увагу, що згідно з п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію з ПДВ (далі – декларація) та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у декларації.
Форма та Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 21).
У складі декларації подаються передбачені Порядком № 21 додатки. Додатки додаються до декларацій за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках (пп. 9 та 11 розд. III Порядку № 21).
Підпунктом 4 п. 5 розд. V Порядку № 21 визначено, що платники податку, які відповідно до ст. 200 ПКУ мають право на бюджетне відшкодування ПДВ, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації, зокрема, додаток 3 «Заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д3)» (далі – додаток 3 (Д3)).
Подання додатку 3 (Д3) є обов’язковим при заповненні рядка 20.2 декларації.
У додатку 3 (Д3) сума бюджетного відшкодування, визначена у декларації за звітний (податковий) період (рядок 20.2 декларації), відображається окремо:
а) у сумі, зазначеній у рядку 20.2.1 декларації, що перераховується на рахунок платника у банку/небанківському надавачу платіжних послуг (у відповідних полях вказується сума цифрами, номер рахунка та найменування банку/небанківського надавача платіжних послуг);
б) у сумі, зазначеній у рядку 20.2.2 декларації, що враховується в рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у таблиці 1 додатку 3 (Д3)).
У таблиці 1 додатку 3 (Д3) зазначається:
у графі 2 – відповідний код бюджетної класифікації;
у графі 3 – рахунок платежу в Державній казначейській службі України;
у графі 4 – сума цифрами.
Значення рядка «Усього» графи 4 таблиці 1 додатку 3 (Д3) повинно дорівнювати значенню рядка 20.2.2 декларації.
 
 
Чи застосовується відповідальність за відсутність реєстрації в ЄРПН помилково (безпідставно) складених ПН/РК, якщо їх реєстрацію було зупинено?
 
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) нагадує, що відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.
Відповідно до п. 6 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за № 1245/34216 (далі – Порядок № 520) письмові пояснення та копії документів, зазначених у п. 5 Порядку № 520, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою складання податкової накладної/розрахунку коригування.
У разі зайвого (помилкового) складання податкової накладної/розрахунку коригування первинні документи щодо постачання товарів/послуг, зазначених у такій податковій накладній/розрахунку коригування, відсутні, тому для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію зайво (помилково) складеної податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН платник податків може подати лише письмові пояснення.
При цьому Порядком № 520 визначено право, а не обов’язок платника податків надавати документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПКУ.
Враховуючи норми Порядку № 520 та п. 44.1 ст. 44 ПКУ платник податку може не подавати пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію в ЄРПН зайво (помилково) складених податкової накладної/розрахунку коригування.
Відповідно до п. 6 розд. ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.
Оскільки у податковій декларації з ПДВ зазначаються дані, визначені на підставі первинних документів, то відображенню у податковій звітності з ПДВ підлягають податкові зобов’язання, визначені у первинних документах.
Відповідно до п. 120 прим. 1.2 ст. 120 прим. 1 ПКУ відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 ПКУ, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПКУ у разі здійснення операцій, визначених пп. «а» - «г» п. 198.5 ст. 198 ПКУ, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до ст. 199 ПКУ, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної складеної відповідно до абзацу одинадцятого п. 201.4 ст. 201 ПКУ), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, – тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відс. суми податкових зобов’язань з ПДВ, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми ПДВ, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН згідно з п. 201.16 ст. 201 ПКУ штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування.
Відсутність реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому п. 120 прим. 1.2 ст. 120 прим. 1 ПКУ, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, – тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відс. суми податкових зобов’язань з ПДВ, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми ПДВ, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.
Таким чином, якщо контролюючим органом за результатами проведеної перевірки буде виявлено факт здійсненої операції без реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН, то до такого платника податків застосовуються штрафні санкції, визначені п. 120 прим. 1.2 ст. 120 прим. 1 ПКУ.
 
 
До уваги контролюючих осіб!
 
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) інформує, щдо п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) встановлені вимоги щодо складання та подання звіту про контрольовані іноземні компанії (далі – Звіт) та повідомлень про набуття або припинення участі у контрольованих іноземних компаніях (далі – КІК).
Відповідно до абзаців першого – восьмого п. 120.7 ст. 120 ПКУ неподання контролюючою особою Звіту – тягне за собою накладення штрафу в розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Несвоєчасне подання контролюючою особою Звіту – тягне за собою накладення штрафу в розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання, але не більше 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Невідображення контролюючою особою у Звіті відомостей щодо наявних КІК та/або невідображення інформації, визначеної підпунктами «г» – «з» п.п. 39 прим. 2.5.3 п.39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 ПКУ, щодо наявних КІК – тягне за собою накладення штрафу в розмірі 3 відс. суми доходу КІК або 25 відс. скоригованого прибутку КІК за відповідний рік, не відображених у Звіті, залежно від того, яке з таких значень є більшим, але не більше 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року, за кожен факт невідображення КІК та/або за всі невідображені суми.
Неповідомлення контролюючою особою контролюючого органу про набуття частки в іноземній юридичній особі, утворенні без статусу юридичної особи, або про початок здійснення фактичного контролю за іноземною юридичною особою, або про відчуження частки в іноземній юридичній особі, або про припинення здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою у строки, передбачені п.п. 39 прим. 2.5.5 п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 ПКУ, – тягне за собою накладення штрафу в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.
Згідно з абзацами одинадцятим – тринадцятим п. 120.7 ст. 120 ПКУ сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов’язку подання Звіту та підтверджувальних документів, передбачених ст. 39 прим. 2 ПКУ.
Неподання Звіту протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати фінансових санкцій (штрафів), передбачених п. 120.7 ст. 120 ПКУ, – тягне за собою накладення штрафу в розмірі п’яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання Звіту, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Пунктом 72 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначено, що за порушення, вчинені у період з 01 січня 2022 року та протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, по останній календарний день (включно) календарного місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, зокрема, до платників податків не застосовуються штрафні санкції – за порушення, передбачені абзацами першим – восьмим п. 120.7 ст. 120 ПКУ, за умови виконання контролюючою особою обов’язків, передбачених ст. 39 прим. 2 ПКУ, протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану.
 
 
Яким чином перераховується військовий збір великим платникомподатків після його переведення на облік за новим місцем обліку?
 
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) повідомляє, що згідно з п. 64.7 ст. 64 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) після включення платника податків до Реєстру великих платників податків (далі – Реєстр) та отримання повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про таке включення платник податків зобов’язаний стати на облік за основним місцем обліку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, з початку податкового періоду (календарного року), на який сформовано Реєстр, та за неосновним місцем обліку в такому територіальному органі центрального органу виконавчої влади або його структурних підрозділах щодо наявних у межах населеного пункту за місцезнаходженням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням за переліком, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або через які провадиться діяльність такого великого платника податків.
При цьому, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику закріплює великих платників податків за міжрегіональними управліннями ДПС по роботі з великими платниками податків за основним місцем обліку.
Взяття на облік за неосновним місцем обліку великих платників податків здійснюється в Головних управліннях ДПС в областях, м. Києві за заявою про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку за формою № 17-ОПП, яка може бути подана як до контролюючого органу за неосновним місцем обліку, так і до контролюючого органу за основним місцем обліку.
Великий платник податків, щодо якого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, прийнято рішення про переведення на облік у контролюючий орган, що здійснює супроводження великих платників податків, чи інший контролюючий орган, після взяття його на облік за новим місцем обліку зобов’язаний сплачувати податки за місцем попереднього обліку у контролюючих органах, а подавати податкову звітність та виконувати інші обов’язки, передбачені ПКУ, за новим місцем обліку.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору з доходів платників збору, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, здійснюються в порядку, встановленому розд. IV ПКУ, з урахуванням особливостей, визначених підрозд. 1 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, за ставками, визначеними п.п. 1.3 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
Відповідно до п.п. 168.4.1 п. 168.4 ст. 168 ПКУ податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України від 08 липня 2010 року № 2456-VI (із змінами та доповненнями)(далі – БКУ).
Статтею 29 БКУ визначено перелік доходів, що включаються до складу доходів Державного бюджету України.
До доходів Державного бюджету України включаються доходи бюджету, за винятком тих, що згідно зі статтями. 64, 64 прим. 1, 66, 69 прим. 1 та 71 БКУ закріплені за місцевими бюджетами (п. 1 ст. 29 БКУ).
Військовий збір, що сплачується (перераховується) згідно з п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ належить до доходів загального фонду Державного бюджету України (п.п. 1 прим. 2 п. 2 ст. 29 БКУ).
Водночас, оскільки військовий збір в повній мірі зараховується до державного бюджету, а окремі норми п. 168.4 ст. 168 ПКУ регламентують порядок перерахування податку на доходи фізичних осіб до місцевого бюджету, то дані норми для військового збору не можуть бути застосовані.
Таким чином, великий платник податків після взяття на облік за новим місцем обліку перераховує військовий збір до державного бюджету за своїм місцезнаходженням (реєстрації) на відповідні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України для міжрегіональних управлінь ДПС по роботі з великими платниками податків.
 
 
Контролюючим органом під час дії воєнного стану при проведенні документальної перевірки юридичної особи виявлено заниження податкового зобов’язання за період, що перевищує 1095 днів: чи є наслідки?
 
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) повідомляє.
Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання визначені п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Нарахування пені розпочинається, зокрема, при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов’язання, у разі виявлення його заниження – на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов’язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПКУ).
У відповідності до вимог п. 11 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій.
Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування грошових зобов’язань, визначеним ст. 102 ПКУ (п. 113.1 ст. 113 ПКУ).
Абзацами першим, другим і четвертим п. 102.1 ст. 102 ПКУ визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня – у разі проведення перевірки відповідно до ст. 39 і 39 прим. 2, застосування вимог п. 141.4 ст. 141 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку подання, зокрема, податкової декларації, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня – у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39 прим. 2, застосування вимог п. 141.4 ст. 141 ПКУ) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).
З місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов’язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов’язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених відповідними розділами ПКУ.
Грошове зобов’язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому п. 102.1 ст. 102 ПКУ (1095 днів), якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов’язання, не було подано (п.п. 102.2.1 п. 102.2 ст. 102 ПКУ).
Слід зауважити, що п. 52 прим. 2 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ було передбачено на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупинення перебігу строків давності, передбачених ст. 102 ПКУ.
При цьому дію п. 52 прим. 2 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ було зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».
Водночас, п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Так, відповідно до п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, до 01 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Отже, при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов’язання, у разі виявлення його заниження, за результатами документальної перевірки (планової або позапланової) юридичної особи за період, що перевищує 1095 днів (2555 дня – у разі проведення перевірки відповідно до ст.ст. 39 і 39 прим. 2, застосування вимог п. 141.4 ст. 141 ПКУ), на суму такого заниження за цей період нараховуються штрафні (фінансові) санкції відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПКУ та пеня згідно зі ст. 129 ПКУ.
Водночас, п.п. 69.37 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ визначено, що тимчасово, на період з 01 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, запровадженого Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про введення воєнного стану в Україні», у разі сплати платником податків протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання податкового ППР, суми податкового зобов’язання, нарахованого за результатами документальних перевірок, які були відновлені або розпочаті з 01 серпня 2023 року та завершені до дня припинення або скасування воєнного стану на території України, запровадженого Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», штрафні (фінансові) санкції (штрафи), нараховані на суму такого податкового зобов’язання, вважаються скасованими, а пеня не нараховується.
Сума податкового зобов’язання, сплаченого у порядку, передбаченому п.п. 69.37 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, не підлягає оскарженню.
 
 
До уваги платників ПДВ!
 
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) звертає увагу, що подання електронних документів засобами телекомунікаційного зв’язку до контролюючих органів здійснюється відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі – ПКУ) з урахуванням, зокрема, Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» із змінами і доповненнями (далі – Закон № 851).
Реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) здійснюється відповідно до вимог ПКУ та Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 із змінами і доповненнями (далі – Порядок № 1246).
Податкова накладна/розрахунок коригування приймаються до ЄРПН у разі дотримання вимог, установлених п. 192.1 ст. 192 ПКУ, пп. 200 прим. 1.3, 200 прим. 1.9 ст. 200 прим. 1 та пп. 201.1, 201.10 і 201.16 ст. 201 ПКУ, а також з урахуванням, зокрема, Закону № 851, Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557.
Пунктом 3 Порядку № 1246 визначено тривалість операційного дня. Технічне обслуговування та регламентні роботи, що потребують зупинки ЄРПН, не проводяться протягом операційного дня, крім аварійних випадків.
Відповідно до п. 69.18 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, з метою захисту прав платників, збереження та захисту даних надання електронних сервісів та приймання електронних документів від платників податків здійснюються у робочі дні з 8 години до 20 години.
Операційний день для реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, на який припадає граничний строк реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, триває з 0 годин 00 хвилин до 24 години 00 хвилин.
Також відповідно до п. 26 Порядку № 1246 тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»:
- операційний день для реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, на який припадає граничний строк реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування триває з 0 години 00 хвилин до 24 години 00 хвилин;
- реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування, поданих для реєстрації у день, на який припадає граничний строк реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, та надсилання квитанції здійснюється не пізніше наступного операційного дня з дня подання для реєстрації таких податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Крім того, відповідно до п. 42 прим. 1.10 ст. 42 прим. 1 ПКУ у разі якщо у роботі електронного кабінету виявлена технічна та/або методологічна помилка чи технічні збої і така помилка/збої визнані технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету або згідно з повідомленням на офіційному веб-порталі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або її існування підтверджено рішенням суду, підстави для притягнення платника податків та/або його посадових осіб до адміністративної, кримінальної відповідальності за порушення податкового законодавства, що були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету, відсутні.
Граничні строки реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН визначені п. 201.10 ст. 201 та п. 89 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Несвоєчасна реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН є підставою для застосування штрафів, передбачених п. 120 прим. 1.1 ст. 120 прим. 1 та п. 90 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
При цьому тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Отже, відповідальність за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, у зв’язку з технічними проблемами на сервері ДПС не застосовуються за умови, якщо у роботі Електронного кабінету виявлена технічна та/або методологічна помилка чи технічні збої і така помилка/збої визнані технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету, або згідно з повідомленням на вебпорталі ДПС, або її існування підтверджено рішенням суду.
 
 
ФОПом – платником єдиного податку першої – третьої груп отримано безповоротну фінансову допомогу: чи включати до доходу?
 
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) нагадує, що відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) безповоротна фінансова допомога – це:
- сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;
- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;
- сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;
- основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).
Статтею 292 ПКУ встановлено порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої – третьої груп.
Згідно з п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 ПКУ доходом фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Крім того, згідно з п. 292.3 ст. 292 ПКУ до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).
Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.
До суми доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.
Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що господарська діяльність – це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Враховуючи те, що сума отриманої безповоротної фінансової допомоги не є доходом отриманим від господарської діяльності, то такі кошти не включаються до складу доходу платників єдиного податку. При цьому такий дохід включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такої фізичної особи та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах визначених ПКУ.
 
 
За матеріалами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області