"70% переробників "калампуцять" щось у хатах". Голова спілки молочників про корів, вартість масла і диктат супермаркетів

За останні 15 років обсяги переробки молока в Україні впали в три рази.
Але не через закриття заводів чи тиск держави на представників цієї галузі.
Причина тривіальна і, мабуть, десь очікувана, як для 21-го століття – це зменшення поголів"я великої рогатої худоби. "Раніше населення виробляло понад 80% молока в Україні і в заводів були свої сировинні пункти, наймали приймальниць.
З 2014 року, коли поголів’я в населення суттєво зменшилося, у цей бізнес прийшли посередники, які організовують заготівлю", – пояснює виконавчий директор "Спілки молочних підприємств" Арсен Дідур. Така ситуація породжує дві погані новини.
Перша – для переробних заводів.
В умовах дефіциту сировини вони вимушені конкурувати за молоко від фермерів.
Зробити це можна лише підвищуючи закупівельну ціну та, відповідно, зводячи до мінімуму дохідність свого бізнесу. Друга погана новина – для споживачів.
Підвищення закупівельних цін і собівартості роботи переробних заводів неминуче призводять до зростання вартості молочної продукції на прилавках магазинів.
Молока на 19%, масла – на 29% за останній рік. "Виробники молока в другому півріччі 2024 року підняли ціну на понад 40%.
Згодом ціни збалансуються: або переробники відмовлятимуться від сировини, або домовляються про ціну, щоб збалансувати вартість продукції із спроможністю населення", – попереджає герой інтерв"ю. В цьому ланцюжку, де споживач є кінцевою ланкою, крім виробника та переробника є ще третій елемент, дохід якого, судячи зі слів Дідура, не змінюється за жодних обставин.
І навіть збільшується. "Ритейлери вже навіть хочуть авансовий платіж по маркетингу.
Тобто вони ще не розрахувалися за товар, не отримали товар, але хочуть поповнити свої обігові авансовими платежами", – додає співрозмовник ЕП. Складається враження, що похитнути супермаркети, аби вони зменшили вартість своїх послуг для виробників молочної продукції і тим самим якщо не знизили, то, принаймні, стримали зростання цін, не здатен ніхто.
Навіть сам Дідур, який в підсумку відмовився від публікації відповідей на запитання про те, чи впливає Антимонопольний комітет на ритейл.Про зменшення поголів"я корів, собівартість виробництва молока та націнки — Хто є учасниками вашого об"єднання? — Спілка складається з трьох категорій учасників.
Переважна більшість, близько 60, – це переробники молока.
Вони переробляють близько 75% загальних обсягів молочної сировини, яка офіційно переробляється в Україні. Друга група – це виробники молока, 12 учасників.
На них припадають близько 10% виробництва молока в країні. Третя категорія – ті, хто займається упаковкою та обладнанням, трейдерські компанії, причетні до молочного бізнесу.
Наприклад, компанія Тetra Pak, яка виробляє упаковку.
Або виробник заквасок та ферментів датська Chr.
Hansen, яка зараз називається Novonesis.
Це компанія, яка свого часу зробила революцію в технології переробки молока. — Скільки треба інвестувати в одну корову, аби вона почала давати молоко? — "Коровомісце" коштує близько дев"яти тисяч євро.
Це побудована ферма і вартість якісної худоби на кшталт голштин. — Голштин – це порода? — Так, це голландська порода.
Якщо порівнювати з машинами, то це мерседес серед корів. — Яка частка корів в Україні іноземної породи? — В Україні 1,18 мільйона корів.
Це корови, які дають базу виробництва молока для переробки.
З них 380 тисяч – фермерські корови, тобто промислове виробництво. 380 тисяч фермерських корів – це вже на понад 50% західна генетика.
Та частина поголів"я, яка залишилася в населення, – це наша генетика, але вона недостатньо ефективна для сучасності. — Що означає "недостатньо ефективна"? — Наші корови дають п"ять-шість тисяч кілограмів молока на рік, західні – 8-12 тисяч. — Якість однакова? — Різна.
У породи голштин жир – до 4,2%, білок – до 3,6%.
Джерсейська порода менш продуктивна, але дає молоко з вищим вмістом жиру – 7%, а білок – до 4,5%.
Читайте також: Щоб не їхати на заробітки.
Як отримати гроші на власну молочну ферму — Яка собівартість виробництва молока в Україні? — У грудні середня ціна на сире молоко становила понад 20 гривень за кілограм (1,03 літра) без урахування ПДВ.
У кінці січня 2025 року вона знизилася до 18,5 гривні.
Рентабельність виробництва молока наприкінці 2024 року сягала 35-40% і вище.
Показник собівартості значно варіює і від обсягів діяльності, і від технології утримання корів. — Це ціна, за якою фермер продає молоко виробнику? — Так.
Фермер каже, що він працює важко і не настільки рентабельно.
Фахова експертиза показує, що собівартість виробництва молока на модернізованій і більш-менш сучасній фермі становить 12-13 гривень з ПДВ.
Тобто в окремих випадках рентабельність виробництва молока сягала і 70%. — За якою ціною переробники купують молоко в населення? — Раніше населення виробляло понад 80% молока в Україні і в заводів були свої сировинні пункти, наймали приймальниць. З 2014 року, коли поголів’я в населення суттєво зменшилося, у цей бізнес прийшли посередники, які організовують заготівлю.
Заводам для збереження конкурентоспроможності треба їхати в село і забирати мінімум 5-10 тонн, щоб компенсувати логістику. Посередники з урахуванням своїх послуг продають за тією ж ціною, за якою переробники купують напряму у фермерів.
Можливо, є дисконт до 10%.
Ціна, яку отримує людина, котра здає молоко, у попередньому кварталі становила 7,5-8 гривень за кілограм залежно від регіону. — Що сталося після 2014 року з поголів"ям? — До 2014 року існував так званий режим ПДВ-дотацій для м"ясо- та молокопереробних підприємств.
Відповідно до умов його застосування, суми ПДВ, які підлягали сплаті молокопереробними підприємствами до бюджету від реалізації молочних продуктів, спрямовувалися виробникам молока. Причому з 2011 року запровадили перехідний період, коли спочатку молокопереробні підприємства спрямовували на спецрахунки 70% від сум ПДВ-зобов’язань, належних до сплати у держбюджет, потім 60%, а у 2014 році – 25%. Крім того, до 2017 року для молочнотоварних ферм застосовувався режим ПДВ-акумуляції, відповідно до якого суми ПДВ-зобов’язань вони не сплачували до бюджету, а переказували на спецрахунок і використовували на розвиток своєї діяльності.
У 2017 році на спецрахунок спрямовувалося 80% сум ПДВ-зобов’язань, а з 2018 року така практика була скасована. Не скажу, що спецрежими справляння ПДВ стимулювали розвиток молочного скотарства, проте принаймні утримували від різкого падіння поголів’я корів.
Після того, як з 2017 року спецрежим ПДВ скасували, до 2024 року Україна втратила майже 40% поголів"я великої рогатої худоби. — Тобто наприкінці 2024 року виробник продавав переробнику молоко по 20 гривень без ПДВ, але на прилавках ми бачимо кратно більші ціни.
Де відбувається така націнка? — Якщо пляшку молока розкласти на структуру собівартості, то одну третину забирає виробник, тобто ціна за молоко.
Третину забирає переробник, це витрати на виробництво.
Туди входять енергетика, зарплата, упаковка, амортизація обладнання, податки.
У сільгоспвиробників теж є податки, але для них є пільгова форма оподаткування – вони на фіксованій ставці. І одна третина йде продавцю, тобто ритейлу.
Як правило, ритейл каже, що накручує 10%, але в ритейла два договори: один – поставка пляшки, а другий – постачальник платить йому за договором маркетингу.
На полицю став – заплати, охолодження на полиці є – заплати.
Читайте також: "Цей рік не олімпійський, а суперолімпійський".
Найбільший картопляний фермер про дефіцит та зростання цін — Зранку купував молоко і звернув увагу, що торговельні марки ритейлу теж пропонують таку продукцію.
Вони закуповують молоко у фермерів чи у виробників? — Вони це роблять для того, щоб менше залежати від бренду постачальника, розкручують власні торгові марки.
Споживач привчається до брендів: "Галичина", "Яготинське", Danone, Lactel.
Завтра постачальник і ритейл не домовляться, прийде покупець і не побачить улюблений бренд.
Тому вони поступово привчають до власних торгових марок, які постійно є на полиці. Наприклад, у "Сільпо" є власна торгова марка "Премія".
Три молочні заводи – у Хмельницькому, Черкасах та Чернігівській області – розливають для "Сільпо" цю продукцію.
На пляшці зазначений виробник.
Нагадаю, що переробники отримують гроші від ритейлу з відтермінуванням 20-120 діб. — З дати відвантаження продукції? — Так.
А переробники платять фермам за сировину впродовж двох-трьох тижнів, залежно від того, як домовляться.
Тому зараз починають буксувати оплати.
Виробники молока в другому півріччі 2024 року підняли ціну на понад 40%.
Переробники в них брали сировину, а споживачі не могли купувати, бо дорого, тому частина пішла на експорт.
Але експортні ціни теж просіли. Тому розрахунки між переробниками і виробниками затягуються до місяця.
Згодом ціни збалансуються: або переробники відмовлятимуться від сировини, або домовляються про ціну, щоб збалансувати вартість продукції із спроможністю населення. — За 2024 рік ціни на молокопродукти зросли на 16-30%.
За останні три роки українці спостерігали стабільне зростання цін на молочні продукти.
З чим це пов"язано? — Комфортним з точки зору цін був 2022 рік.
Тоді, хвилюючись через стабільність збуту, виробники і переробники домовлялися за довгостроковими контрактами.
Десь була проблема з логістикою, десь з енергетикою, десь щось окупували, тому тоді були більш-менш стабільні ціни.
Після цього ціну почав рухати дефіцит сировини. У 2022-2024 роках на переробку стабільно надходило близько трьох мільйонів тонн молочної сировини.
Потужності переробників дозволяють переробляти 7-10 мільйонів тонн, як це було до 2011 року.
Це забезпечувало стабільність внутрішніх цін та експортний потенціал молочного сектору. Потужності "Галичини", наприклад, завантажені на 60-70%.
Коли ціни на внутрішньому чи експортному ринках привабливі, то компанія хоче придбати більше сировини для зменшення господарських витрат.
На цьому йде спекуляція.
Виробники молока мають більший попит від заводів і накручують ціну. Якщо підсумувати, то основними бенефіціарами зростання ціни у 2024 році були виробники молока. Крім того, на остаточну ціну впливає ритейл – національні мережі магазинів на кшталт АТБ та "Сільпо".
Переробник працює з рентабельністю 3-8%.
Наприклад, сирні підприємства радіють, коли мають 3%, бо є ще конкуренція з боку імпорту.
Заводи, які виробляють свіжу молочну продукцію – "Молокія", "Галичина", "Яготинське", – працюють з рентабельністю 8%. У ритейлу сильна перемовна позиція, тому вони контролюють до 70% роздрібного ринку.
Національний ритейл – це АТБ, Fozzy, Metro, Novus, Varus, "Ритейл груп", Auchan.
Читайте також: "Емменталь" з Квасів.
Як на Закарпатті відроджують виробництво столітніх сирів часів Австро-Угорщини — Тобто як супермаркети скажуть, так і буде? — Так.
Весь ланцюг виглядає так: виробник молока – переробник – ритейл.
У найбільш конкурентних умовах перебувають переробники, бо вони конкурують між собою за сировину, за місце на полиці, за доступ до неї. — За 2024 рік кількість корів зменшилася на 85 тисяч голів.
Більшість – це домогосподарства.
Виходить, що є попит на молочну сировину, а корів стає менше.
Парадоксальна ситуація. — Зменшення поголів’я не завжди повинно лякати.
Є інші речі, наприклад, продуктивність. У 2024 році підприємства виробили три мільйони тонн молока.
Скільки виробили домогосподарства – ми не знаємо.
Знаємо, скільки здали офіційно на переробку – 240 тисяч тонн.
У 2023 році – 320 тисяч тонн, у 2022 році – 350 тисяч тонн. Поголів’я в населення скорочується, але це не впливає на переробку "легального сектору".
Ми бачимо, що поголів’я в промисловому секторі збільшується.
Цінові гойдалки, які некомфортні для споживача, ідуть на користь, бо сектор промислового виробництва збільшується.
На 5-6% щороку.Про підтримку держави, росіян та сечу в молоці — Коли ми писали матеріал про зменшення упаковок, то питали в Мінагрополітики, що вони можуть зробити для збільшення виробництва молока.
Вони нічого не запропонували.
Сказали, що фермери можуть брати пільгові кредити.
Чи може це допомогти? — Звісно.
Підприємець, інвестуючи гроші в будівництво молочної ферми, враховуючи воєнні ризики, очікує окупити інвестиції максимум за три роки.
Будівництво або розширення ферми окупається за шість-сім років, тому потрібна підтримка держави.
У ЄС компенсують 50-70% витрат на будівництво заводів і ферм.
Польські заводи зводили з 70-відсотковою компенсацією, що сприяло їхньому розвитку. Те саме з компенсацією вартості поголів’я.
Хороша "машина з виробництва молока" коштує 2-3 тисячі євро.
Плюс її привезти треба. — "Машина з виробництва молока"? — Корова.
Це основний засіб.
Усе інше крутиться довкола корови: чим її годувати, де її утримувати, як доїти.
Це ж усе обладнання. — Пільгові кредити – це ефективний засіб підтримки з боку держави? — Ефективний, але доступ переробників до програми "5-7-9%" обмежений.
Вона наповнюється донорською допомогою, а підприємства з обігом вище 50 мільйонів євро не мають доступу до пільгового кредитування.
У розумінні наших західних партнерів це вже великий бізнес.
Ну і дія програми "5-7-9", за наявною у нас інформацією, закінчується 1 квітня.
Поки незрозуміло, чи кредитування продовжать. Стосовно дотацій.
Є Міністерство аграрної політики, яке формує політику в цьому напрямку.
Дотації отримують, як правило, середній і малий бізнес, тобто населення.
При цьому базою для переробки є не населення, а великі підприємства, виробники молока. Ми ведемо перемовини з нідерландцями: хочемо їхні породи корів.
Для них ми ринок збуту.
Нехай компенсація йде їм, а поставки корів – нам.
Вони утримують свої робочі місця, виробляють продукцію.
Ми теж отримуємо зиск. — Ви казали, що до 2017 року виробникам молока відшкодовували ПДВ.
Якщо його повернути, то це допоможе? — Це була єдина реальна ефективна державна підтримка, яка утримувала ринок від падіння і дозволяла нарощувати виробництво молока.
Ми за те, щоб її повернути, але нам кажуть, що МВФ проти, Захід проти.
Давайте тоді грошима. Коли вводили ринок землі, пан Сольський (Микола Сольський, ексміністр аграрної політики – ЕП) казав, що все повинно бути монетизовано.
Як монетизовано? Прибираємо всі пільги, але даємо дотацію 10 мільярдів гривень на рік на агросектор.
Було 10 мільярдів хоч раз? Не було. Молокопереробна галузь позбавлена дієвої державної підтримки.
В країнах ЄС наші конкуренти отримують і часткову компенсацію вартості придбання нового обладнання і доступ до дешевого кредитування.
І ми з останніх сил з ними конкуруємо. Якщо Україні потрібен сучасний молочний сектор, то потрібно для цього щось робити – наприклад, запустити програму часткової компенсації вартості придбання нового обладнання.
Інакше на полицях буде лежати масло по 500 гривень за кілограм.
І не тому, що українські виробники піднімуть на нього ціну, а тому, що іноземні диктуватимуть ціни всередині України.
Читайте також: Нова програма від держави: що таке "Національний кешбек" та як він працює — На 2025 рік є державна підтримка – один мільярд гривень. — Пролобіював новий міністр, але це не захищена стаття бюджету, це спецфонд.
Якщо держава наповнить цей фонд з оренди своїх сільгоспземель, то хтось отримає. Враховуючи те, як це відбувається в Польщі, розмір дотації для українського сектору має бути мільярд євро.
Це шлях, яким свого часу пішла московія.
До 2016 року вона була найбільшим імпортером молочних продуктів.
Зараз вона вичавлює нас з ринків Північної Африки за молочними продуктами завдяки дешевій сировині. — Як вони змогли наростити виробництво? — Мільярд євро вкладали кожен рік.
У них був план: кожен рік збільшувати виробництво молочної сировини на мільйон тонн.
Була політична воля, був відповідальний і вони пішли-поїхали.
Та ж Білорусь.
Є політична воля Лукашенка, є стимулювання.
Білоруські заводи за якістю – 90%, якщо взяти за еталон польські. — А ми? — Від нуля до максимум 90%.
У нас є заводи, які вже не повинні працювати, тому що вони можуть бути небезпечні. — Небезпечні для споживачів чи для робітників? — Для споживачів.
За різними оцінками, на ринку переробки 500 учасників.
Ми бачимо десь 130, ще 30 – "крафтові" ферми.
А де інші? Інші "калампуцять" щось у хатах.
То була грузинська тема, коли всі робили сулугуні без контролю, без простежуваності сировини. — Що продають на базарах у палатках? — Ритейл – це більш-менш публічні компанії і великі платники податків, вони акредитують підприємства.
Тобто виїжджають самі, дивляться всі процеси, є спільна відповідальність.
Те, що на ринках – під питанням.
Ми вважаємо, що ці канали реалізації є тіньовою частиною економіки. — Ви купуєте молочні продукти на базарах? — Ні, тільки в мережі.
Знаю на ринку різних вундеркіндів і розумію, на що вони здатні.
Скажімо так: рослинні жири – це найменше із зол, що може бути в тій продукції. — Що ще в ній може бути? — Для розкислення використовують соду, для підняття білка використовують азот – сечовину.
Від слова "сеча". — Як хімічний елемент чи справді сеча? — Буває по-різному.
Казали, що на Волині дід, здаючи молоко в приймальний пункт, підправляв таким чином показники.
І сміх, і гріх. — Чим молоко, яке продають з рук на ринках, відрізняється від магазинного? — Молоко на ринку відрізняється відсутністю мікробіологічної чистоти та контролю за наявністю антибіотиків.
Купувати таке молоко – це об’єктивно ризикувати власним здоров’ям.
У молоці від населення як мінімум мільйон соматичних клітин (мікробів).
У молоці, яке приймається в Європейському Союзі від фермерів, повинно бути не більше 50 тисяч.Про імпортні сири, зменшення упаковок і прогноз цін — Чому в нас більшість сирів у мережах євросоюзівські, а не вітчизняні? — У мережі може бути перегин у бік імпортного сиру, але на ринку більше нашого.
Ми почали з’ясовувати і виявилося, що в поляка нульова ставка ПДВ, у нас – 20%.
Це стимул для них? Стимул. Коли Мінекономіки презентувало "Національний кешбек", ми пропонували, щоб обрали ті категорії, які треба підтримати.
З молочних продуктів треба підтримати сири і зробити кешбек не 10%, а 20%.
Ситуація вирівняється.
Ми не просили про молоко чи йогурти – у них короткі терміни реалізації і імпорт заходить менше.
У сирів довші терміни реалізації, їх легше сюди привезти. — Чи є ймовірність, що євросоюзівських сирів на ринку буде більше? Тобто українського виробника почнуть витискати. — Є.
Сирний бізнес у зоні ризику.
Якщо його розділити на сир і сирні продукти (з додаванням рослинної олії), то виробники останніх орієнтувалися не на внутрішній ринок, а на експорт.
Його ми втратили через логістику, тому що основні споживачі були в Казахстані та Узбекистані. На внутрішньому ринку основний конкурент – Польща.
З Польщею конкурувати важко, тому що вони штампують заводи.
У них ефективність переробки достатньо висока.
Плюс у них працюють програми державної підтримки на національному рівні і на рівні Євросоюзу.
У нас це відсутнє. Наші конкурують тільки тому, що терміни зберігання молока, йогурту чи кремів менші.
Наші компанії, користуючись логістичною перевагою, можуть швидко поставити цей товар на полицю. Плюс історично до 2013 року сирна частина нашого молочного бізнесу була орієнтована на Росію.
Невибагливі, можна халтурити, що не стимулювало до розвитку.
Ті, хто думали на десять років уперед – "Терра фуд", "Пирятин", "Комо", "Клуб сиру", – модернізувалися і, розуміючи політичні ризики, шукали нові ринки.
Вони якось балансують у цій конкуренції. Але якщо ми не збільшимо виробництво молока і не підтримаємо цю категорію, то буде важко конкурувати з польською машиною.
Як ми ставилися до ринку Центральної Азії, не відправляючи туди сири, а сирний продукт, так поляки ставляться до нас: "Українець усе з’їсть".
Як правило, усе польське, що лежить розфасоване, – з додаванням рослинних жирів. — Щодо прогнозів на 2025 рік… — Усі чекають прогнози від Трампа.
(сміється) — Про молоко він ще заяв не робив. — Зростання виробництва молочної сировини і вільна торгівля з ЄС утримають галузь на плаву. — Що буде з цінами? — У першому кварталі вони не будуть зростати, можуть впасти.
Що буде далі? Це залежить від курсу гривні і зовнішніх факторів.
Якщо ціни на якісь продукти будуть стимулювати експорт, то це позначиться і на внутрішньому ринку. У першому півріччі буде стабілізація цін на сировину, навіть почалися перемовини з виробниками молока про зменшення цін.
Далі входимо в сезонне збільшення пропозиції. — Тобто ціни не будуть зростати? — Думаю, що навіть будуть рухатися вниз.
Читайте також: Більше платиш, менше їси.
Чому виробники продуктів зменшують розміри упаковок — Це ж не літрова пляшка (на столі стоїть 800-грамова пляшка йогурту)? — Ні. — Це виробники, намагаючись стримувати зростання цін, зменшують розмір упаковки? — Цінами і їх стримуванням займається ритейл, це вони зацікавлені в зростанні продажів. — Чому тоді роблять не літрову пляшку, а меншу? — За умовами контрактів ціна на сировину зростає раніше, ніж ціна на полиці.
Переоцінки з боку ритейлу не дочекаєшся апріорі, тому єдиний варіант – балансувати на рівні об"єму упаковки в постачальника. — Тобто це все-таки переробники роблять? — Так, щоб не отримати збиток.
Знаєте, чому є стограмова пачка масла? Тому що все залежить від споживача і його можливостей.
Він зараз не може прийти і купити пачку з 200 грамами.
У нього є гроші на 100 грамів, тому зробили таку упаковку. — Усе залежить від купівельної спроможності населення? — Так, і від взаємовідносин з ритейлом.
У принципі, це вони почали заганяти своїми діями, не приймаючи або стримуючи переоцінку продукції.
Вони не відмовляються від своєї націнки, перекладають це на переробника, а переробники вимушені зменшувати вагу. — Ритейл не зменшує свою націнку? — Вони зараз проводять кампанію, до 1 лютого потрібно прописати нові умови в договорах.
Вони ще додають додаткові послуги.
Телефонувала одна компанія.
Кажуть, що ритейлери вже хочуть авансовий платіж з маркетингу.
Тобто вони ще не розрахувалися за товар, не отримали товар, але хочуть поповнити свої обігові авансовими платежами.