Вісім уроків енергетичної стійкості

Навряд чи кожен українець усвідомлює, що сметана та ковбаса в холодильнику, випічка на столі, крупа в супермаркеті, товари для домашніх улюбленців, будматеріали для ремонту та безліч інших товарів та послуг створюються в набагато складніших енергетичних умовах, ніж життя звичайних побутових споживачів. Можна довго дебатувати щодо обґрунтованості цього факту, але саме домашні споживачі є останніми, кого торкаються відключення у випадку дефіциту потужності в енергосистемі України. Саме бізнеси та промисловість першими беруть на себе тягар аварійних чи стабілізаційних відключень у випадку російських атак на енергосистему або зростання споживання через температурні чинники. І те, що ми з вами далі можемо відносно комфортно працювати, харчуватися, стригтися, лікуватися та займатися спортом часто є результатом невидимих для більшості споживачів, але дуже суттєвих зусиль як енергетиків, так і підприємців, що інвестували багато сил та коштів, щоб забезпечити функціонування своїх підприємств в умовах енергетичної кризи. Якщо вам здається, що ніякої енергетичної кризи насправді немає, і це все "торги олігархів довкола того, як ми будемо експортувати електроенергію", вибачте, дорогі, але українська енергосистема, незважаючи на героїзм енергетиків, досі залишається в надзвичайно крихкому і вразливому стані, спричиненому постійними атаками росіян. Не так давно ми повернулися з навчальної програми для малих та середніх підприємств, яку назвали Академія енергетичної стійкості бізнесу.
Цей цикл тренінгів, створений на замовлення Програми розвитку ООН за підтримки уряду Японії, мав на меті дати підприємцям та менеджерам управлінські інструменти, щоб вистояти, працювати і розвиватися, попри нестабільну енергетичну ситуацію. Як кожна тренінгова програма, ця стала цінною можливістю дізнатися багато про енергетичні виклики і бізнес-реалії, в яких живуть і працюють учасники цих тренінгів.
З одного боку, ми побачили масштаб адаптивності, стійкості і витривалості.
З іншого – чимало неочевидних труднощів, з якими стикаються українські бізнеси в енергетично непростий час. І якщо на столичних теренах ми можемо іноді подумати, що "все ж стабільно", то віддаляючись від Києва, виклики енергозабезпечення та його якості стають все більшими.
Але, власне, про уроки. Урок перший – енергетична інфляція Так чи інакше, ми розуміємо, що значна частина бізнесів, які інвестували у власну енергетичну резервну потужність, стикаються з суттєвим зростанням видатків на енергоносії.
І, на жаль, ця тенденція буде тільки посилюватися, оскільки чимало компаній спочатку вклалися в не зовсім якісні енергетичні рішення (інших часто не було де купити) і зараз вимушена міняти їх на більш професійні. Так чи інакше, ми побачили реальну ціну кВт-години власного виробництва, яка, залежно від технології, коливається від 17 грн до 47 грн на засобах генерації, але може бути і вища. Варіанти, за яких бізнеси можуть забезпечити собі вартість кіловат-години в 5-7 грн існують.
Зокрема, та ж когенерація може забезпечити дешевшу електроенергію і тепло як додатковий продукт. Але це той клас рішень, проєктування і впровадження яких займе не один місяць, а насправді часто більше року, зважаючи і на цикл виробництва такого обладнання, і на непросту логістику та пусконалагоджувальні роботи. Урок другий – зміна ланцюжків постачання Чимало бізнесів, які працюють з продуктами, чутливими до температури зберігання та транспортування, до холодного ланцюжка постачання, вимушені переводити на безперервний режим роботи свої лабораторії вхідного контролю сировини задля нашої з вами харчової безпеки. В деяких випадках вони вимушені відмовлятися від постачальників, тому що не всі з них дотримуються температурного режиму і, відповідно, можуть постачати сировину сумнівної якості, що є потенційною загрозою для безпеки кінцевої продукції і здоров"я споживачів. Підвищення інтенсивності вхідного контролю стало завданням для багатьох українських бізнесів у сфері продуктів харчування, навіть якщо вони вчасно інвестували у свою власну генерацію. Урок третій – зміна торгових партнерів Багатьом бізнесам довелося переглянути свої канали реалізації і перелік підприємств роздрібної торгівлі, які займаються реалізацією їхньої кінцевої продукції, на користь тих партнерів, які мають можливість витримати температурні стандарти і холодний ланцюг логістики. Урок четвертий – шильдики брешуть Величезна кількість малих та середніх українських підприємств, проєктуючи системи резервного живлення, обираючи обладнання і рішення для нього, орієнтується переважно на паспортні показники потужності.
Але реальне енергоспоживання бізнесу і його ключових виробничих потужностей часто має "рваний" графік, що залежить від фаз виробничого циклу, години доби, пори року та багатьох інших чинників. Як правило, потужність будь-якого пристрою – від циркуляційного насосу до кавомашини – вказана на жерстяному шильдику десь на задній стінці агрегата, не має нічого спільного ні з пусковими струмами цього пристрою (а вони можуть перевищувати номінал в рази), ні з потужністю споживання в номінальному режимі роботи. Шильдики брешуть, якщо орієнтуватися тільки на них.
Тому бізнесам треба міряти реальне споживання, а не вірити виключно паспортним даним. Урок п"ятий – енергоефективність не в фокусі Не маючи дієвої системи енергоменеджменту, бізнеси насамперед прагнуть забезпечити своє поточне енергоспоживання, маючи при цьому значні можливості його скорочувати через заходи енергоефективності, організаційні заходи та виключення паразитного споживання неефективних процесів. А таких процесів у нас багато, особливо на підприємствах, що успадкували доволі старі технологічні процеси, які не переглядалися з часів "развітого соціалізма" (так, такі існують). На жаль, коли управлінців в Україні вчать фінансовому менеджменту, то в принципи фінансового моделювання дуже рідко інтегрують енергоменеджмент та розуміння енергетичного балансу бізнесу. Це в ті часи, коли правильний вибір систем енергозабезпечення в комплексі з програмою енергоефективності може дати як економію на капітальних видатках (не треба купувати непотрібного), так і економію на операційних витратах (менше споживаємо, менше платимо, маємо дешевшу енергію). Урок шостий – примарне фінансування і кредитування Підприємці чули багато запевнень в тому, що кредитні ресурси для забезпечення енергетичної стійкості будуть доступні всім.
Реальність – не така оптимістична.
Доступ до кредитування поки що нерівномірний і далекий від того, що було обіцяно на різних державних рівнях. Програма "Доступні кредити 5-7-9%" сильно залежить від бюджетних вливань, а вони зі зрозумілих причин часто йдуть з суттєвими затримками.
Тому і доступ до кредитування власної генерації нерівномірний та сильно залежний від банку і регіону. Що ж стосується грантового фінансування від держави, воно існує, та чимало бізнесів впирається в "стелю" по сумах таких грантів. Урок сьомий – світанок енергетичної буржуазії В Україні народжується клас підприємців, які інвестують не лише у власну енергетичну стійкість на випадок аварійних чи планових відключень, але й активно йдуть до того, щоб стати постачальниками електроенергії для Об’єднаної енергосистеми України та всіх її споживачів. Хтось дивиться на модель "активного споживача", хтось готується працювати на РДН (ринок на добу наперед), а хтось вже запустив когенераційні установки, що працюють як на саме підприємство, так і на енергосистему. З тією швидкістю, з якою український бізнес розвиває енергетичні проєкти, доволі швидко вони стануть новими важливими гравцями в рамках Об"єднаної енергетичної системи чи в рамках місцевих виробничих кластерів.
Зростання кількості таких гравців дає надію, що з часом ми зможемо подолати енергетичний дефіцит, який наша країна зараз переживає. В таких енергетичних проєктах, крім бізнесу, зацікавлені громади.
Адже якісно спроєктована когенераційна електростанція може дати громаді важливий енергетичний ресурс – тепло.
При цьому його собівартість часто може бути нижчою за тепло виробництва старих і неефективних ТЕЦ та котелень, які ці громади успадкували. Урок восьмий – обнадійливий Підприємці, озброєні відповідними знаннями та доступом до ресурсів, спроможні створювати надзвичайної стійкості механізми, не зважаючи на всю складність економічних та енергетичних умов воєнного часу.
Власне, це доводять полиці супермаркетів та наші холодильники. Все що їм потрібно, щоб створити енергетичну реальність нової якості (як це сталося в секторах поштових відправлень, роздрібної торгівлі, e-commerce, інтернету, банківських послуг, мобільного зв’язку, кур’єрської доставки та приватної медицини) – це захист ЗСУ та ППО, сприятлива регуляторна база та доступ до фінансування.