Виведений капітал: виклики для економічної безпеки та механізми протидії

У перший рік великої війни українці вивели за межі країни 35 млрд дол.
Сума колосальна, особливо на фоні того, що в цей період економіка зазнала безпрецедентних втрат через руйнування виробництв та інфраструктури. Тема відпливу капіталу не нова.
У 2022 році керівництво та аналітичні служби БЕБ відзначали активне переміщення готівки, банківських металів та дорогоцінностей через кордон.
Окремі схеми містили ознаки ухилення від фінансового моніторингу, податкових зобов’язань і навіть можливого відмивання коштів. Актуалізація цього питання на рівні президента України у 2025 році підкреслює його масштабність і системність.
Історичний досвід свідчить: країни, що стикаються з неконтрольованим відпливом капіталу, втрачають не лише економічний потенціал, а й фінансовий суверенітет. Наслідки для економіки Виведення капіталу послаблює державні фінанси, знижує рівень інвестицій, призводить до нестачі ліквідності в банківській системі та посилює залежність країни від зовнішньої допомоги.
У випадку України це ще й підриває обороноздатність, адже кожен мільярд доларів, що залишає країну, – це недофінансовані виробництва та фортифікації, нерозміщені державні замовлення. Крім того, на міжнародному рівні неконтрольований відплив коштів формує ризики для фінансових систем країн-партнерів.
Значні обсяги капіталу, що заходять у європейські або американські фінансові установи без прозорого походження, викликають занепокоєння з боку регуляторів.
Це може вплинути на майбутні економічні відносини України з її союзниками. Виведення капіталу також стосується коштів, отриманих незаконним шляхом, зокрема корупційних активів.
Такі фінансові ресурси не лише створюють загрозу економічній безпеці країни, а й підривають довіру до державних інституцій.
Виявлення та повернення цих коштів до бюджету України має бути пріоритетним завданням правоохоронних та фінансових органів, що сприятиме зміцненню фінансової стабільності та справедливому розподілу ресурсів. Шляхи вирішення проблеми виведеного капіталу 1.
Посилення аналітики та моніторингу.
Ключовим елементом контролю за рухом капіталу є ефективний фінансовий моніторинг.
Для цього необхідно: • Автоматизувати аналіз фінансових потоків через використання сучасних технологій аналізу великих даних (Big Data), алгоритмів ШІ та машинного навчання, що дозволить виявляти нетипові транзакції в режимі реального часу. • Створити систему раннього попередження про підозрілі операції, запровадити механізм, який би дозволяв аналізувати всі великі транзакції на предмет їхньої легальності.
Зокрема, це стосується операцій, пов’язаних з переказом коштів у юрисдикції з високими ризиками відмивання грошей. • Удосконалити аналіз митної статистики, адже часто виведення коштів відбувається через завищення вартості імпорту або заниження вартості експорту.
Порівняння митної статистики України з даними країн-партнерів допоможе ідентифікувати схеми фіктивного виведення капіталу. • Створити єдину базу даних підозрілих фінансових операцій, аби інформація про транзакції з ознаками виведення коштів була доступною для Національного банку, Державної податкової служби, митних органів та фінансової розвідки. 2.
Посилення міжнародної співпраці у сфері фінансового моніторингу.
Україна має активніше працювати з міжнародними організаціями та країнами-партнерами для контролю за відпливом капіталу. • Співпраця з фінансовими розвідками інших країн (FIU) задля обміну інформацією між Державною службою фінансового моніторингу України, БЕБ і фінансовими розвідками ЄС, США та інших партнерських країн, що дозволить відстежувати переміщення великих сум, прихованих активів та підозрілих компаній. • Розширення санкційного контролю.
Важливо, щоб Україна разом з міжнародними органами застосовувала адресні санкції до компаній та фізичних осіб, які здійснюють незаконні фінансові операції і виводять кошти в обхід обмежень. • Запровадження механізму спільного контролю банківських транзакцій через ініціювання Україною укладення угод з ЄС, які дозволять автоматизований обмін інформацією про транзакції українських громадян та компаній. Читайте також: Просто про фінмоніторинг: що змінюється через місяць і до чого готуватись бізнесу 3.
Регуляторні обмеження та фінансові стимули для повернення капіталу.
Необхідно одночасно запровадити два механізми: обмеження виведення коштів та створення умов для їх повернення.
Щодо обмеження виведення коштів: • Посилення валютного контролю для ризикових операцій через запровадження жорсткіших вимог до операцій, що стосуються переказів значних сум коштів за кордон.
Наприклад, зобов’язати банки та фінансові установи перевіряти джерела походження коштів для переказів понад певний ліміт. • Введення в разі необхідності додаткового оподаткування для виведення капіталу шляхом тимчасового запровадження податку на виведений капітал або комісійного збору для значних транзакцій за межі країни. • Контроль за рухом активів державних компаній та стратегічних підприємств через механізм погодження будь-яких великих транзакцій за участю державних підприємств та компаній, що мають критично важливе значення для економіки. • Наразі система моніторингу податкових ризиків (СМКОР), що використовується Державною податковою службою, блокує податкові накладні реального бізнесу, тоді як фіктивні суб’єкти господарювання ("фіктарі") безперешкодно працюють. Це не тільки створює додаткове навантаження на чесний бізнес, а й сприяє виведенню коштів через фіктивні компанії.
Корупційний фактор відіграє ключову роль у схемах фіктивного експорту, коли використання підставних підприємств дозволяє виводити кошти за кордон під виглядом експортних операцій. У результаті Україна стикається з проблемою неповернення валютної виручки, що напряму б’є по макроекономічній стабільності та державному бюджету. У той же час мають бути і фінансові стимули для повернення капіталу: • Податкові пільги для репатріації капіталу.
Якщо бізнес чи громадяни повертають кошти в Україну, вони можуть отримати пільгові умови для їх інвестування у виробництво, нерухомість або інші активи. • Державні механізми залучення коштів з-за кордону, аби держава могла запропонувати спеціальні облігації або депозити з високою прибутковістю для українців, які мають активи за кордоном і готові інвестувати їх в економіку України. • Програми добровільного декларування капіталів для громадян, які вивели кошти раніше, з мінімальними податковими наслідками. 4.
Відновлення довіри до банківської системи та економічної політики.
Значний відплив капіталу пояснюється не лише корупцією чи тіньовими схемами, а й недовірою до державних інститутів.
Для зміни ситуації потрібно: • Забезпечити стабільну валютну політику, адже прозорість курсоутворення, відсутність різких девальвацій та прогнозована монетарна політика зроблять зберігання коштів в Україні безпечнішим та вигіднішим. • Гарантувати захист банківських вкладів, аби українці були впевнені, що їхні депозити не будуть примусово конвертовані чи вилучені в разі економічної кризи. • Покращити правозастосування до фінансових злочинів.
Це значно збільшить довіру до держави, але за умови, що будуть реальні приклади покарання осіб, причетних до незаконного виведення коштів. 5.
Ефективна судова та правоохоронна реакція.
Боротьба з незаконним виведенням капіталу має супроводжуватися активною роботою правоохоронців: • Окремі групи в правоохоронних органах повинні концентруватися на розслідуванні схем з виведення капіталу. • Запровадження персональної відповідальності для керівників компаній.
Посилення відповідальності за незаконне виведення коштів включно з конфіскацією активів суттєво знизить ризики використання таких схем. • Україна має активніше застосовувати міжнародні механізми повернення активів, зокрема через співпрацю з фінансовими установами та правозахисними органами. Боротьба з неконтрольованим відпливом капіталу – це питання не лише економічної безпеки, а й фінансової незалежності країни.
Україна має інструменти для мінімізації цих ризиків.
Ефективна протидія виведенню капіталу повинна стати одним з ключових елементів економічної стратегії найближчих років.