Майбутнє розподіленої генерації в Україні: виклики, можливості та перспективи

Розвиток розподіленої генерації електроенергії в Україні стає все більш актуальним у контексті модернізації енергосектору та євроінтеграції.
Про виклики та перспективи цього напряму ми поговорили з Володимиром Галущаком – експертом у сфері енергетики з комплексним баченням галузевого розвитку. — Володимире, як Ви оцінюєте поточний стан розподіленої генерації в Україні? — Розподілена генерація – це не просто перспективний напрямок, а життєва необхідність для українського енергетичного сектору.
З огляду на поточні виклики, зокрема війну, руйнування критичної інфраструктури та потребу в децентралізації енергопостачання, цей напрямок стає стратегічно важливим.
Частка розподілених джерел енергії наразі становить приблизно 5%, тоді як у країнах ЄС цей показник сягає 30-40%, а в окремих регіонах – понад 50%. Основні драйвери розвитку: Децентралізація енергосистеми – зменшення залежності від великих централізованих станцій. Зниження витрат на передачу електроенергії – генерація електроенергії безпосередньо біля споживачів. Модернізація енергетичного сектору – впровадження сучасних підходів до генерації та споживання електроенергії. Проте, водночас ми стикаємось із серйозними викликами, які потрібно вирішувати системно. — Які ключові бар’єри наразі стоять перед впровадженням розподіленої генерації? — Коли ми говоримо про розподілену генерацію, варто розуміти, що цей процес включає не лише встановлення сонячних чи вітрових електростанцій, а й інтеграцію нових джерел у загальну енергосистему країни.
Саме цей процес є найбільш проблемним. Виділю три головні виклики: 1.
Технічна інтеграція Українська енергосистема історично створювалась для централізованого виробництва.
Інтеграція великої кількості малих генераторів вимагає гнучкої системи керування та модернізації розподільчих мереж.
Це питання стає ще більш актуальним через нестачу балансуючих потужностей.
Брак сучасних технологій керування енергетичними потоками (smart grid, системи гнучкого розподілу електроенергії).
Недостатня розвиненість акумуляторних технологій, що дозволяють зберігати надлишкову енергію. 2.
Регуляторні бар’єри В Україні є багато бюрократичних перепон: складні процедури підключення до мереж, неузгодженість тарифів, відсутність ефективних механізмів підтримки приватних інвесторів.
Наразі для бізнесу розподілена генерація часто стає економічно невигідною через регуляторні труднощі.
Відсутні довгострокові гарантії для інвесторів, що робить галузь менш привабливою. 3.
Інвестиційний фактор Створення розподілених потужностей потребує значних вкладень, особливо у зберігання електроенергії, модернізацію мереж та впровадження технологій smart grid.
Однак через війну та економічну нестабільність інвестори досі обережно ставляться до вкладень у цю сферу. — Наскільки важливий європейський вектор розвитку у сфері розподіленої генерації? — Україна поступово інтегрується в Європейську енергетичну спільноту, і це відкриває значні можливості.
Європейські країни вже мають успішний досвід розподіленої генерації, і ми можемо перейняти їхні найкращі практики.
Європейський Союз вже багато років активно розвиває сектор розподіленої генерації.
Німеччина, Данія, Нідерланди – це країни, де локальні джерела енергії складають значну частину електробалансу. Наприклад, у Німеччині діє програма підтримки малих електростанцій, яка дозволяє власникам продавати надлишкову електроенергію в мережу зі стабільними розрахунками та тарифами.
Данія створила систему балансуючих потужностей, що дозволяє ефективно використовувати відновлювані джерела енергії навіть при змінних погодних умовах.
Наприклад, у Данії понад 50% електроенергії виробляється саме з відновлюваних джерел, зокрема малих вітрових станцій та сонячних панелей, встановлених на дахах приватних будинків. Для України важливо:• Впровадити прозорий механізм ціноутворення для розподіленої генерації.• Спрощувати доступ до фінансових ресурсів для малих та середніх виробників.• Розвивати системи енергозбереження та балансування, зокрема акумуляторні сховища електроенергії. — Які технології Ви вважаєте найперспективнішими для України? — Розвиток розподіленої генерації не лише зміцнює енергетичну незалежність України, а й приносить значну економічну вигоду як для держави, так і для бізнесу та споживачів. Зменшення втрат у мережах та оптимізація енергосистеми. Наразі в Україні спостерігаються значні втрати електроенергії під час її транспортування через застарілі мережі.
Розподілена генерація передбачає виробництво електроенергії безпосередньо біля кінцевого споживача, що: • Мінімізує втрати на передачу електроенергії. • Зменшує навантаження на центральні електромережі. • Підвищує стабільність локального енергопостачання. Якщо порівняти з країнами ЄС, то у Німеччині та Данії частка локального виробництва дозволила скоротити втрати в електромережах до 3-5%.
В Україні перехід до подібної моделі може зекономити кошти для утримання та модернізації мереж. Зменшення витрат на інфраструктуру та ремонт. Будівництво нових великих електростанцій (наприклад, теплових або атомних) потребує колосальних інвестицій.
Однак навіть найсучасніші станції не розв"язують проблеми доставки електроенергії в усі регіони країни.
Розподілена генерація дозволяє уникнути необхідності будівництва довгих ліній електропередач – замість цього кожен регіон може частково забезпечувати себе власною генерацією.
Місцева генерація знижує витрати на ремонт магістральних мереж, оскільки зменшується навантаження на високовольтні лінії та трансформаторні станції. Менша залежність від великих електростанцій. Робить енергосистему більш стійкою до аварій та атак, що критично важливо в умовах війни. Стимулювання бізнесу та залучення інвестицій. Світовий досвід показує, що розподілена генерація може бути привабливим бізнес-напрямком.
Компанії отримують можливість будувати власні мініелектростанції, що дозволяє їм зменшити витрати на електроенергію.
Аграрний сектор та промисловість активно інвестують у розподільчу генерацію – наприклад, сонячні станції на дахах заводів або біогазові установки на фермах можуть не лише покривати власні потреби, а й продавати надлишкову електроенергію в мережу.
Збільшення частки приватних енергетичних компаній створює нові робочі місця та стимулює розвиток регіональної економіки. — Які кроки має зробити держава для стимулювання розвитку розподіленої генерації? — Для повноцінного запуску цього сектору необхідно провести ряд важливих реформ.
Держава має створити сприятливе законодавче середовище та стимулювати розвиток розподіленої генерації за допомогою фінансових інструментів. Спрощення процедур підключення до енергомережі.Сьогодні для того, щоб підключити приватну сонячну електростанцію або інший об’єкт розподіленої генерації до загальної мережі, потрібно пройти складні бюрократичні процедури.
Потрібно максимально спростити дозвільну систему, щоб малий і середній бізнес міг легко отримувати доступ до мережі.
Потрібно впровадити автоматизовані механізми реєстрації через онлайн-платформи, що зменшить корупційні ризики. Запровадження фінансових механізмів.Щоб стимулювати розвиток розподіленої генерації, необхідно:• Впровадити податкові пільги для підприємств, що впроваджують власні енергетичні потужності.• Надати державні гранти та субсидії на встановлення сонячних панелей, вітрогенераторів, біогазових станцій.• Створити доступні кредитні програми під низькі відсотки для приватних домогосподарств та малого бізнесу. Впровадження гарантованих тарифів на купівлю електроенергії у малих виробників.Україна повинна запровадити справедливу систему тарифів, яка дозволить малим виробникам отримувати прибуток від продажу електроенергії.
Встановлення стимулюючих тарифів для бізнесу дозволить залучити додаткові інвестиції в галузь. — Ваші прогнози щодо розподіленої генерації на найближчі 5 років? — Якщо в найближчі роки буде реалізовано необхідні реформи, розвиток розподіленої генерації стане одним із головних драйверів української енергетики.
До 2030 року частка розподіленої генерації може зрости до 20-25% енергобалансу України.
Очікується масштабна модернізація енергомереж для інтеграції нових джерел генерації.
Збільшиться кількість міжнародних інвесторів, готових вкладати кошти у створення локальних енергетичних проєктів.
Запуск програм підтримки малих виробників дозволить залучити більше домогосподарств і бізнесів до енергоринку.
Розвиток мікромереж і енергетичних кооперативів зробить міста і громади більш незалежними в енергетичному плані. Розподілена генерація – це не просто майбутнє, це нова реальність.
Україна має всі можливості, щоб інтегрувати сучасні технології та створити дійсно незалежну енергетичну систему.
Головне – діяти системно та стратегічно.