Україна роботизує військо. Як армія з 15 тисяч наземних дронів замінятиме людей на передовій

У грудні 2024 року 13-та бригада Національної гвардії "Хартія" задіяла проти росіян десятки дронів та бойових роботів одночасно.
Колись ця подія увійде в історію як одна з перших повністю роботизованих операцій. Але зараз такі події скоріше виняток з правил.
"Наш робот застряг у багнюці під час виконання завдання, і ми відправили на його порятунок іншого робота з лебідкою.
У підсумку росіяни знищили робота з лебідкою, а той, що застряг, виїхав із зони ураження", – описав ЕП нещодавню ситуацію керівник напрямку наземних роботизованих комплексів (НРК) однієї з бригад. Інший військовий розповів про наступний випадок: "Відправили робота-камікадзе у ворожий бліндаж, але він прямо на вході відмовився детонувати.
Тому доводилось відправити ще кілька FPV-дронів, щоб його підірвати". Приблизно так виглядає процес опанування нової технології в бойових умовах.
Наразі ані виробники, ані військові до кінця не розуміють, якими мають бути НРК, і з якого боку вони розкриються найбільш ефективно. Навіть при всіх труднощах опитані ЕП командири розповідають, як завдяки роботам уже вдається евакуйовувати десятки поранених, перевозити тони вантажів, підривати російські позиції, а також виконувати деякі специфічні завдання, не ризикуючи життями військовослужбовців. Освоєння нового виду озброєння відбувається на всіх рівнях: у бою, фронтових майстернях, цехах оборонних компаній, волонтерських штабах та у владних кабінетах.
Головна мета – замінити людей роботами на найбільш небезпечних ділянках фронту. Потенціал використання роботів у бою обмежується лише фантазією інженерів.
Військові ставлять на них турелі, використовують як камікадзе, перевозять вантажі, РЕБи, евакуюють поранених.
Роботи мінують, розміновують, розтягують колючий дріт, підпалюють ворожі позиції, і навіть можуть бути обладнані засобами ППО. За словами директора департаменту закупівель Міноборони Гліба Канєвського, у 2025 році держава планує поставити на фронт 15 тис роботів, що означатиме кратне зростання їхнього виробництва в порівнянні з минулим роком. Перспективні, але сирі Ключова відмінність наземних дронів від повітряних – вони переносять значно більше корисного навантаження.
Якщо найбільші коптери можуть брати на борт пару десятків кілограмів, то НРК – сотні.
Ніша наземних роботів – це перевезення обладнання, припасів, поранених та озброєння. Чому Україна вже зараз масово не застосовує робоплатформи проти росіян? Перша причина – більшість роботів ще технологічно сирі.
Платформа має мати надійний зв’язок, адже його дуже легко втратити через викривлення рельєфу або інші перешкоди.
Робот повинен мати прохідність, тобто не застрягати в траві, снігу, піску та багнюці.
При цьому бути відносно дешевим, адже є розхідним матеріалом. Друга причина – армія ще не навчилась ними ефективно користуватись.
Військові мають розуміти можливості своїх роботів, грамотно прокладати маршрути та управляти.
Наразі ж більшість підрозділів ще не мали достатньо часу, щоб розробити тактику та визначитись, які саме характеристики повинні мати наземні роботи. Бійці“Хартії” з НРК 13-та бригада НГУ Ситуація з опануванням технології неоднорідна: в окремих сегментах військові роблять перші успіхи, а деякі напрямки залишаються доволі слабкими. ЕП опитала трьох командирів підрозділів НРК: з 13-ї бригади НГУ "Хартія", 108-го окремого механізованого батальйону "Вовки да Вінчі" та 3-ї штурмової бригади, а також експерта з кластеру Brave1.
Їх попросили оцінити, наскільки освоєним є кожен сегмент застосування НРК: логістика, ураження зі стрілецької зброї, камікадзе, розмінування, евакуація та перевезення спеціального обладнання. Логістика – 5,5/10.
Сьогодні перевезення вантажів – це один з найбільш популярних напрямків застосування наземних роботів. "Один з підрозділів возить припаси тоннами на місяць на відстань до 10 кілометрів.
Якби у них не було роботів – хлопці б їхали на пікапах або бронетехніці.
Кожна така поїздка на машині може завершитись смертю, адже зараз фронт насичений ворожими FPV-дронами", – сказав ЕП консультант фонду "Повернись живим" Микола Сметанюк. "Логістичні моделі поміж усіх роботів зараз найкраще нами досліджені, але їм досі не вистачає надійності та прохідності на полі бою.
Також залишається відкритим питання балансу ціна/якість.
Важливо, щоб на таких дронах була система скиду вантажу, бо в іншому випадку люди сильно ризикуватимуть, намагаючись забрати припаси вручну", – зазначив керівник напрямку НРК в "Хартії" Андрій на псевдо "Математик". Читайте також: Україна збирає армію роботів.
Коли вони вступлять у бій? Роботи з турелями – 3/10.
Хоча наземні платформи зі встановленими турелями виглядають найефектніше поміж усіх, успіхи у їх застосуванні поки що обмежені.
За словами Андрія "Математика", проблемні зв’язок та прохідність поки не дозволяють наземним роботам ефективно використовувати стрілецьку зброю. "Роботи стануть хорошим засобом для подавлення або прикриття піхотинців, коли буде більше кейсів застосувань.
Тільки отримавши більше статистики та фідбеку, виробник зможе зробити відповідні покращення", – зазначив він. На практиці роботів зі стрілецькою зброєю застосували під час робо-операції "Хартії" на Харківщині.
Однією з її цілей була розвідка боєм, внаслідок якої ворог викрив свої позиції та вогневі точки.
Традиційно в арміях для таких місій використовують піхотинців, але того дня на полі бою людей замінили роботами. Бойовий робот “Лють” DONS "В моєму розумінні ідеал – це коли всі ризикові операції робить робот, а людина сидить в укритті.
Якщо ставити перед собою таку ціль, то наші бойові наземні платформи лише на самому початку шляху. У нас є епізоди успішного використання та ураження ворога, але проблем досі багато.
В першу чергу – кількість задіяних людей.
Ударний НРК складається з платформи, турелі та екіпажу БПЛА для ретрансляції сигналу та спостереження.
Отже, потрібно щонайменше чотири людини для управління одним бойовим роботом. Є проблеми у точності самих турелей.
Якщо ставимо завдання знищити ворога, то роботу з кулеметом зараз буде складно це зробити.
Але якщо завдання – налякати противника кулеметним вогнем, змусивши лежати на місці, а потім добити його FPV-дроном, то наші автоматичні турелі вже з цим справляються", – сказав ЕП керівник служби роботизованих систем батальйону "Вовки Да Вінчі" Олександр Ябчанка. Читайте також: Зірвали розробку українських БМП за два дні до вторгнення.
Хто поховав "вітчизняні Bradley"? Роботи-камікадзе – 5,5/10.
Поява безпілотних роботів відкриває військовим можливість завантажити кілька десятків кілограмів вибухівки на платформу й спрямувати її на ворога. "Російський бліндаж розлетівся на друзки.
Ми заїхали туди з 25 кілограмами вибухівки.
Це – ідеальний заряд, який їде на будь-яку відстань з великою вагою, хоч з авіабомбою.
І його дуже складно знищити", – розповідає Ябчанка. Втім, через проблеми зі зв’язком, прохідністю та невідточену тактику наразі використання таких роботів далеке від ідеалу. Часто роботи-камікадзе та логістичні моделі використовуються як "мінери", скидуючи на землю протитанкові міни й повертаючись на базу.
Деякі роботи здатні перевозити до 20-ти штук за один виїзд. Робот для мінування або розвідки Ratel S Розмінування 4,5/10.
Для розчищення доріг військовим потрібно мати обладнання для розмінування.
Воно має бути точним і не допускати помилок. "В розмінуванні не підходить "трошки хороший" засіб.
Після розчищення шляху по цій дорозі підуть люди.
І якщо на ньому хтось підірветься, то в такому розмінуванні немає сенсу.
Ми випробували один український наземний дрон із мінним тралом.
З 15-ти протипіхотних мін підірвалось лише дві.
Всі інші або розкидались, або опинились на дроні", – сказав "Математик". Розмінувальники існують і в інших варіаціях.
Наприклад, інженери 3-ї штурмової бригади розробили власну модель для знищення легких протипіхотних мін, яка йде попереду військових.
Вона складається з трьох важких катків, які одночасно є колесами. “Мойсей” на виставці Brave1 Богдан Мірошниченко Евакуація – 3/10.
На роботів-евакуаторів покладають чи не найбільше надій.
У перспективі вони можуть повністю або частково замінити людей з евакуаційних груп.
Це важливо, адже під час порятунку життя військові часто самі отримують поранення або гинуть.
Але наразі рішення для евакуації залишаються доволі сирими – технології не вистачає надійності. "Ми використовуємо роботів-евакуаторів лише в крайньому випадку, коли немає інших варіантів.
Поки у нас було зовсім мало виїздів, але у всіх цих випадках вдалося врятувати життя.
Щоправда, в одному з них робот почав буксувати, тож ми всі дуже напружились, а особливо – наш поранений з ногою. Евакуаційні дрони мають бути дорогими, з хорошою підвіскою та надійним зв’язком, щоб людину не трясло, вона не випадала і поранений не загинув.
Деякі виробники думають, що пораненого можна забрати на зв’язку від FPV-дрона, але насправді такий примітивний зв’язок дуже легко втратити. Виробники часто роблять дрона логіста+евакуатора.
Але, на мою думку, краще розробити окремо евакуатора, але хай він буде складним, дорогим, з супер-підвіскою, стабільний, зручний та з якісним зв’язком", – вважає "Математик". Робот-евакуатор Сухопутні війська "Робот-евакуатор зараз – це фол останньої надії, коли евакуаційна група гарантовано б загинула під час виконання завдання.
За весь час нам вдалося врятувати на НРК пару десятків людей.
Надійний робот-евакуатор повинен мати кілька альтернативних варіантів зв’язку, бути закритим, витримувати скиди, а в ідеалі – влучання поряд FPV-дрону", – каже Ябчанка. В майбутньому роботи-евакуатори можуть бути оснащені спеціальним медичним обладнанням або принаймні зігрівати пораненого до приїзду в госпіталь, щоб збільшити його шанси на виживання. Перенесення спеціального обладнання – 3,5/10.
На НРК часто ставлять різне військове обладнання, яке люди зазвичай переносять самостійно або перевозять на пікапах.
Це можуть бути інтеграція в роботів систем радіоелектронної боротьби (РЕБ), радіоелектронної розвідки (РЕР), оптична розвідка, обладнання для БПЛА тощо. "Завдяки НРК у нас з’явились мобільні станції РЕБ.
Їх можна дистанційно вмикати та обирати будь-яку точку для роботи, в залежності від необхідності прикриття або активності ворожих безпілотників.
Відповідно, людям з РЕБами не треба бігати та ризикувати життям – частину роботи можуть виконувати наземні платформи", – розповів "Математик". Бійці кількох різних підрозділів також встановлюють на свої дрони обладнання для розтягування колючого дроту.
Зазвичай такі інженерні роботи вимагають багато часу та сил, тож військові під час кожного такого виходу наражають себе на небезпеку.
Наземні дрони дозволяють автоматизувати цей процес. Спіральні інженерні загородження типу «єгоза» на Донеччині бійці 93-ї бригади Холодний Яр тягнуть за допомогою наземних дронів.Вона потрібна для стримування техніки, стримування піхоти.Військові переконані, що майбутнє війни – за наземними системами.
pic.twitter.com/BzZnQhcHzv— 93-тя бригада Холодний Яр (@93OMBr1) March 13, 2025 R&D в десятках цехів Як розповіли ЕП в технологічному кластері Brave1, допуск до експлуатації у війську отримало 50 наземних роботів.
Водночас на фронті стабільно використовується лише 20-30% з них, оскільки більшість технічно не готові до реальних бойових умов або мають вузьку спеціалізацію. Загалом на платформі Brave1 зареєстровано 250 моделей НРК, тож на передову потрапляє багато прототипів.
"60% з того, що є на ринку, – це сирий продукт.
Виробники часто не розуміють, які саме характеристики повинні мати роботи на фронті", – сказав ЕП командир взводу НРК в "Хартії" на псевдо "Хеппі". Проблему "сирих" наземних роботів військові вирішують власноруч завдяки фронтовим майстерням – великій децентралізованій мережі цехів, де механіки, інженери та оператори самотужки доводять роботів до бойової готовності, експериментують з їхньою конструкцією та генерують нові ідеї для виробників. Невелика майстерня 13-ї бригади НГУ "Хартія" існує близько 9 місяців.
"Ми отримуємо наземну платформу від виробника й веземо на тестування в полях.
Там виявляємо недоліки, а потім починаємо з нею працювати.
Часто змінюємо зв’язок, механіку, колеса, контролери, двигуни", – сказав "Хеппі". У цій же майстерні народжуються нові модифікації роботів, а всіма напрацюваннями військові обмінюються з колегами з інших підрозділів, які працюють у таких же майстернях. Майстерня НРК Богдан Мірошниченко Фактично R&D (дослідження і розвиток) українських наземних роботів перебуває в десятках різних місць одночасно.
І саме від експериментів у фронтових "лабораторіях" у великій мірі залежатиме подальший напрямок розвитку технології НРК. Безліч бригад зараз розширюють штат операторів НРК та "технарів", які займатимуться їхнім розвитком.
Майстерня наземних роботів "Хартії" шукає зв’язківців, електронщиків та програмістів, які хочуть стати одними з першопрохідців в опануванні технології наземних роботів. Враховуючи важливість явища фронтових майстерень у процесі розробки, конкурентну перевагу на ринку отримують ті компанії, які постійно перебувають на зв’язку із військовими, прислухаються до запиту командирів, швидко вносять покращення у конструкцію та безкоштовно віддають свій продукт на бойові випробування. Одним з найпопулярніших НРК в українській армії є модель "TerMIT" від компанії Tencore.
Його ж для передачі військовим обирає фонд "Повернись живим".
Як розповів ЕП директор Tencore Максим Васильченко, з моменту створення їхній робот зазнав сотні змін, більшість з яких народились саме у комунікації з військовими. "Агрегати, матеріали, розміри, кріплення, ходова, амортизація, гусениці, електроніка, зв’язок, акумулятори, супутнє обладнання, програмне забезпечення.
Після трьохсотої зміни ми перестали рахувати", – розповідає він про еволюцію "Терміта" за останній рік. “Терміт” раніше/зараз Перед виробниками сьогодні стоїть дві ключові задачі: покращити прохідність і зв’язок.
Останній називають найбільшою проблемою. На виставці Defense Tech Innovations Forum 2025 низка компаній продемонстрували варіанти з цифровим зв’язком, Starlink та з оптоволокном.
Виробник TerMIT зробив ставку на модульність – конструкція робота дозволяє інтегрувати будь-який зв’язок або одночасно поєднувати їх між собою. На українському ринку вже існують зрілі моделі роботів та компанії, які добре себе зарекомендували серед військових.
Улюбленцями "Хартії" та "Вовків Да Вінчі" є "Тарган", "Терміт", "Гімлі", "Тесля", "Рись PRO". На ринку існують експериментальні зразки, які відрізняються від інших, але теж можуть зайняти свою нішу на фронті.
Наприклад, "Українська бронетехніка" представила наземний безпілотний комплекс Protector, який значно більший за середнього робота, але здатний перевозити одразу тонну корисного навантаження на швидкості до 60 км/год, фактично заміняючи собою пікап. Один з ключових напрямків використання цього робота – перевезення боєкомплекту для мінометів та артилерії.
Поки що виріб проходить процедуру кодифікації. Protector Технологічний простір для розвитку НРК – безмежний.
У Brave1 кажуть, що надалі технологія рухатиметься у бік більшої автономності, тобто незалежності від прямого управління оператора.
Розробники покращуватимуть навігацію, інтегруватимуть штучний інтелект та системи управління боєм, щоб одна людина могла керувати кількома роботами одночасно. Окремий вектор розвитку – автоматизовані турелі, якими управляє військовий з укриття.
Тут найбільший виклик полягає в тому, щоб зробити систему стабілізації для роботи на наземній або морській платформах, розробити якісну систему наведення на ціль та, можливо, адаптувати для використання в якості системи ППО малої дальності. Роботів буде більше Технологія НРК розвивалась увесь минулий рік, як це часто буває, на плечах волонтерів, приватних інвесторів та самих військових.
Держава майже не постачала на фронт роботів, тож усе доводилось робити самим військовим.
Через це розвиток технологій був можливим лише у підрозділах, які мали достатньо ентузіастів, ресурсів та свідомих командирів. Як повідомляв Forbes, у 2024 році держава хотіла поставити на фронт 10 тис.
роботів.
Однак, судячи з усього, цей план так і не вдалося реалізувати.
Причиною може бути як сирість технології, так і неготовність військових до масштабного використання. За словами директора департаменту закупівель Міноборони Канєвського, цього року держава взяла за ціль поставити 15 тис.
роботів.
Але на відміну від попереднього року контрактування уже відбувається.
В Агенції оборонних закупівель ЕП повідомили, що за друге півріччя 2024 року Міноборони уклало 6 контрактів на постачання наземних роботів на 100 млн грн.
А за перший квартал 2025 року – 31 контракт на 6 млрд грн. "Минулого року ми поставили сотні роботів на фронт.
Цього плануємо тисячі", – зазначив директор Tencore. За словами Канєвського, майже всі роботи будуть вироблені в Україні, оскільки іноземні моделі значно дорожчі.
До оборонних компаній висунули вимоги з покращення своїх виробів у процесі виконання контрактів, адже технології на фронті швидко змінюються, а напрям НРК бурхливо розвивається. Цех з виробництва наземних дронів Vepr Як виглядатиме масове застосування на практиці? Достатньо подивитись на досвід Третьої штурмової: вона має R&D-лабораторію, моделі роботів власної розробки та от-от відкриє навчальний центр.
У бригаді є сучасна штатна структура, яка передбачає проникнення цих технологій в максимальну кількість процесів на фронті. Швидкість опанування технології підрозділом прямо залежить від кількості використаних роботів під час реальних завдань на фронті. "Найкраща інвестиція у розвиток НРК – профінансувати закупівлю роботів для армії.
Тому що саме військові будуть досліджувати кожен виріб, покращувати його та здійснювати роботу над помилками.
Чим більше роботів буде на фронті, тим більше рекомендацій дадуть військові, а виробник стане більш конкурентоздатним", – зазначив Ябчанка. Ринок наземних роботів зараз проходить той самий шлях, що колись FPV-дрони: від кустарних майстерень та повної імпровізації у використанні до побудови спільноти конструкторів, розбудови індустрії, розробки тактики, створення профільних підрозділів і появи спеціалізованих навчальних центрів. Майстерня бригади "Хартія" 13-та бригада НГУ Перший навчальний центр з підготовки операторів НРК відкрився наприкінці 2024 року за сприяння волонтерської організації Victory Drones та благодійного фонду Dignitas.
За даними ЕП, в найближчі місяці планується відкриття кількох інших аналогічних центрів. московіяни теж не пасуть задніх і розвивають власні розробки НРК, приділяючи їм увагу на високому рівні.
"Противник поки не надто активний в застосуванні наземних роботів, але це – лише питання часу", – сказав ЕП штаб сержант третьої категорії Управління безпілотних систем 3-ї ОШБР Денис Данков. Українські військові та інженери вже це проходили, тому точно здатні перетворити НРК на ще один успіх оборонної промисловості та перевершити в цьому росіян.
Для цього потрібне максимальне сприяння усіх дотичних структур та українських компаній. Пришвидшити розвиток технологій НРК сьогодні може кожен українець, адже держава має обмежений ресурс.
Чим більше військові отримають наземних роботів, тим швидше навчаться ними користуватись й нададуть фідбек виробникам. "Вовки Да Вінчі", Третя штурмова, "Азов" та Перший окремий медичний батальйон збирають на роботів-евакуаторів, які витягуватимуть поранених із найбільш критичних ситуацій.
Допомогти військовим можна за посиланням.