Читання під обстрілами

Коли ми говоримо про економіку під час війни, першими спадають на думку енергетика, агросектор чи військова індустрія.
Проте в Україні у 2024 році одна з найвпливовіших трансформацій відбувалася в книжковій галузі. Виявилося, що ринок друкованого слова – це не лише про літературу.
Це про ідентичність, опір, інвестиції в майбутнє і, що найважливіше для бізнесу, це поле для стратегічного зростання. Вибір читати українською, купувати українські книжки – це акт підтримки держави.
Це не абстракція, а економічний факт: культурне споживання в умовах воєнного стану набуває форми економіки символічного капіталу. Згідно з дослідженням Інституту книги та Info Sapiens, український книжковий ринок демонструє рідкісну рису для воєнного часу – стійкість.
Читання не зникає, адаптується, переформатовується і навіть зростає серед дітей. У країні, де частина територій перебуває під обстрілами, а інша – у стані гуманітарної нестачі, 75% прочитаних книг – україномовні.
Це не лише культурний факт, це економіка ідентичності.
Коли книжка стає інструментом ідентичності, вона перетворюється на ринковий інструмент державної безпеки. Бізнес, який це розуміє, отримує унікальну перевагу першопрохідця.
В умовах війни книжка – це "софт-пауер" з оборонною функцією.
Книжки формують мислення, здатність до критичного аналізу, ідентичність, уявлення про майбутнє.
І це – антидот до інформаційної війни.
Для міжнародної аудиторії це важливо: українська держава інвестує в книжку так само, як у кіберзахист чи дрони.
Це не емоція, це державна стратегія культурної безпеки. На перший погляд, війна мала б сприяти цифровізації – і справді, попит на електронні та аудіокниги зростає.
Водночас друковані видання не втрачають популярності, особливо серед людей з вищою освітою.
Цей факт має критичне значення для бізнес-моделей видавців та ритейлерів. Модель споживання гібридна: читач переходить між форматами залежно від наявності світла та інтернету, перебування в транспорті, часу доби.
Маркетинг працює в соцмережах, продажі – у книгарнях та інтернет-магазинах.
Особливо ефективною виявляється стратегія омніканальної присутності: автор – у соцмережах, книжка – у локальній книгарні чи на онлайн-платформі. Ключовим бар’єром до читання, як показує дослідження, є не тільки ціна, а й брак часу.
Для бізнесу це означає одне: час споживача – головна валюта.
Успішні проєкти ті, що вбудовують читання в побут: короткі формати, інтерактивні серії, адаптація до аудіо, інтеграція з шкільними платформами. Тобто книга – це не тільки одиниця продукту, а й ланцюжок передавання контенту та емоцій.
Від етапу переговорів про купівлю авторських прав (ми як видавництво постійно в цьому процесі) через створення носіїв контенту (друкований, електронний) до розповсюдження та промотування. Читайте також: Харків безальтернативний.
Як обстріли впливають на друкування книг? Додатково варто наголосити, що книжковий ринок – це економіка довгого ланцюга доданої вартості: автор -> літагент -> перекладач -> редактори -> коректор -> дизайнер -> друкар -> логіст -> книгарня, медіа, фестиваль. Цей ланцюг створює робочі місця в сімох секторах.
Інвестиція у видання книжки – це не просто "витрати на культуру", а активація локальних економік, особливо в регіонах.
Це важливий меседж для інвесторів та держави. До прикладу, наша публічна презентація мемуарів Кристал Гефнер (вдова видавця Playboy Г’ю Гефнера) включала не тільки обговорення книги, а й дискусію про вікову нерівність у відносинах, харасмент, щирість почуттів. Я кажу про те, що книга – це також стартова точка для дискусії на ті теми, які вона порушує.
Не одностороння комунікація (читаєш – і не отримуєш відповідь від паперу на свої запитання), а створюєш дискусійне поле. Звичайно, видавництва мають приземлені проблеми, які впливають і на читачів.
Я кажу про незворотне подорожчання книг.
Зростання цін на друк, папір, логістику, енергію ставить видавців та розповсюджувачів у непросте становище.
Однак це створює нові можливості.
Наприклад, кооперація з бізнесами інших індустрій і локальними громадами, спільні літературні заходи. Держава вже рухається в цьому напрямку.
Передбачаються державні субсидії для книгарень, особливо в регіонах.
Нагадаю і про підтримку для молодих читачів, які отримують від держави гроші на купівлю книжок при досягненні повноліття.
Для інвестора це можливість входу з меншими ризиками. Важливо також подолати піратство.
За даними Українського інституту книги, це найперша проблема для вітчизняних книговидавництв.
За моїми оцінками, десь 20% книг в Україні піратські.
Вони не продаються у відомих книжкових мережах.
Їх просто копіюють, друкують на дешевому папері і продають на маркетплейсах та ринках, у соцмережах та невеликих онлайн-книгарнях. Жоден великий системний інвестор не прийде в країну, де його товар вкрадуть і продадуть за мовчазної згоди маркетплейсу та державних органів, що мають боротися з піратством.
"Піратять" і книги, які видаємо ми.
Це означає, що ми втрачаємо гроші.
Пірати завдають збитків кожному видавництву. Книжка в Україні – це зараз більше, ніж продукт.
Це культурна інвестиція, соціальний капітал, економічна стратегія виживання нації.
Бізнес, який це розуміє, отримує і прибуток, і зростання власної репутації.