Як АРМА стало "золотим парашутом" для росіян

Практика останніх трьох років показує, що санкційна політика України щодо росії, яка спрямовується та координується спільно з Америкою і колективним Заходом, найбільш оперативно та ефективно реалізується за допомогою кримінальних проваджень, в рамках яких російські активи арештовуються і передаються в управління Агентству з розшуку та менеджменту активів. Таким чином, ще задовго до того, як власність росіян націоналізує Вищий антикорупційний суд, вона вже опиняється під повним контролем української держави і починає заробляти для Державного бюджету. Однак це в теорії.
На практиці все виглядає зовсім інакше.
Замість того, щоб виступати у ролі головного «санкційного-тарана» у протистоянні з росіянами, АРМА натомість перетворилося на «безпекову парасольку» для них. Давайте подивимось, як це відбувається на конкретному прикладі. Удержавлення активів 22.11.2024 ВАКС за результатами апеляційного розгляду засилив своє рішення від 20.09.2024 у справі № 91/4264/24 про стягнення в дохід держави активів «Калуського трубного заводу», який належав російській групі «Поліпластик», яка продовжувала працювати в Україні незважаючи на (1) повномасштабну війну, (2) запроваджені Європейським союзом і нашою державою санкції, (3) арешт та передачу в двох кримінальних провадженнях всіх активів КТЗ в управління Агентству.
Читайте також: Бездіяльність чи злочинний умисел? Як НКЦПФР нехтує інтересами українців на користь підсанкційного росіянина Як так сталося, що найбільший в Східній Європі та російській федерації виробник полімерних високотехнологічних труб і композитних матеріалів, досі заробляє на заводі в українському місті Калуш (за даними «YouControl» з 2008 року московитський конгломерат заробив на публічних закупівлях в Україні більше 2 млрд грн), і хто з суб’єктів реалізації санкційної політики, відповідальних за зменшення присутності росіян в економіці України, в цьому винен. Майнові санкції На початку Великої війни Євросоюз запровадив секторальні санкції стосовно групи «Поліпластик», через її наближеність до військово-політичного керівництва росії.
Згодом, РНБО застосувало стосовно названих росіян персональні економічні та обмежувальні заходи (санкції). За логікою вже цього мало б вистачити для того, щоб зупинити московитський трубний бізнес в Україні.
Натомість, санкції жодного успіху не мали, «Калуський трубний завод» продовжив працювати і за даними «Опендатабот» у перші два роки війни наторгував на 84,1 млн грн. Контроль держави Наприкінці 2022 року Івано-Франківський міський суд, за клопотанням ДБР, та Шевченківський районний суд міста Києва, за зверненням СБУ, арештували і передали в управління АРМА корпоративні права та нерухомість КТЗ (див.
справи №№ 344/12601/22, 344/13211/22, 344/14972/22, 761/22990/22, 761/10558/23). Агентство мусило невідкладно забезпечити фактичний контроль держави над активами заводу, а також щоб його робота приносила доходи тільки Державному бюджету, зокрема, терміново оцінити та передати їх в управління українській компанії. Однак нічого зроблено не було, активи заводу досі залишаються у фактичному користуванні росіян і приносять їм багатомільйонні доходи. За роки бездіяльності АРМА лише провело в липні 2024 року на своєму веб-сайті певні попередні консультації та аналіз ринку, начебто з метою підготовки в майбутньому тендерної документації щодо проведення конкурсу з відбору управителя КТЗ.
Проте, в системі Прозорро жодного конкурсу так і не було оголошено. Внутрішня загроза З одного боку, тривале невиконання Агентством своїх обов’язків створило юридичні та фактичні передумови для (1) збереження росіянами контролю над активами «Калуського трубного заводу», (2) унеможливило їх ефективне використання в інтересах держави і суспільства, (3) загальмувало реалізацію санкційної політики Євросоюзу та України проти російської федерації. Однак, з іншого боку, службова недбалість АРМА створила значно більшу загрозу –ризики для національної безпеки України, оскільки росіяни останні три роки не просто продовжували заробляти мільйони на КТЗ, а поряд із цим намагалися через фіктивне банкрутство уникнути стягнення свого заводу в дохід української держави, що їм майже вдалося. Фінансова неспроможність Одразу після того, як ВАКС остаточно націоналізував «Калуський трубний завод», Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 26.11.2024 у справі № 909/130/24 миттєво припинив банкрутство цього заводу, яке в лютому 2024 року ініціювали три афілійовані з росіянами компанії. Господарському суду знадобився «чарівний пендель» від СБУ, Міністерства юстиції та ВАКС для того, щоб на дев’ятому місяці розгляду справи нарешті помітити, що: (1) кредитори пов’язані (афілійовані) з росіянами; (2) борг заводу, в розмірі 155,3 млн грн, з’явився лише у другій половині 2023 року, під час дії санкцій Євросоюзу та України проти групи «Поліпластик», а також кримінальних арештів і управління Агентства; (3) кредиторські вимоги виникли не з виробничої господарської діяльності КТЗ, а з відносин передачі грошових коштів на умовах поворотної фінансової допомоги та внаслідок взяття заводом на себе відповідальності за боргами інших юридичних осіб на підставі договорів про переведення боргу і поруки. Диверсійна діяльність Якщо уважно подивитися в Реєстрі судових рішень на всю хронологію подій, то можна помітити, що АРМА два роки (1) жодним чином не заважало росіянам продовжувати контролювати «Калуський трубний завод» і заробляти на ньому, (2) закривало очі на фальсифікацію кредиторської заборгованості та ініціювання фіктивного банкрутства заводу, чим (3) фактично надавало мовчазну згоду на спробу росіян уникнути стягнення їх активів в дохід української держави. Штучне створення боргу КТЗ було незаконним з самого початку, зокрема, тільки в силу заборон, встановлених Постановою Кабміну від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією російської федерації». Слідкувати за дотриманням цієї Постанови мало Агентство, як тимчасовий власник заводу і установник управління його активами від імені держави.
Однак, АРМА чомусь більше року дивилося в інший бік. Втім, в останній момент у справу про банкрутство КТЗ втрутилися Мін’юст та СБУ, які пояснили господарському суду, що у нього має бути адекватна відповідальна державницька позиція, а не тіньова політика кришування російських інтересів.
Якби цього не відбулося, то незважаючи на конфіскацію ВАКС, росіяни в майбутньому віджали б назад свій завод за борги, але вже не в Агентства, а у Фонду державного майна України. Державна зрада «Калуський трубний завод» лише один з багатьох російських активів в управлінні АРМА, з якими роками нічого не відбувається.
Зокрема, у 2022 році органи досудового розслідування, прокуратури та суду передали Агентству: ПрАТ «Завод з виробництва ядерного палива», ПАТ «Енергомашспецсталь», ТОВ «Росатом Східна Європа», російської державної корпорації з атомної енергетики «РОСАТОМ», вартістю 179 млн грн; сотню підприємств фінансової групи «ВЕСТА» росіянина Павла Фукса, вартістю 8 млрд грн; ТОВ «Газпром збут Україна», ТОВ «Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України», АТ «Інститут ЮжНДІПрогаз», ТОВ «Газпромнєфть лубрікантс Україна», майнові права яких оцінюються в 116,1 млн грн, що належать російській корпорації «ГАЗПРОМ»; АТ «Українські енергетичні машини», єдиний в Україні виробник турбінного обладнання для гідро-, теплових та атомних електростанцій, зі статутним капіталом 1,4 млрд грн (підприємство створено у 2021 році шляхом об’єднання двох промислових гігантів АТ «Завод «Електроважмаш» та АТ «Турбоатом»); концерн «Нікмас», до складу якого входять ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод» та ПрАТ «НВАТ «ВНДІКомпресормаш». Цей список можна продовжувати ще дуже довго.
Але головне питання полягає в тому, що службова недбалість АРМА, аналогічно до випадку з КТЗ, вже стала системою, яка створює юридичні та фактичні передумови для (1) збереження росіянами контролю над своїми активами в Україні, (2) унеможливлення ефективного використання російської власності в інтересах нашої держави і суспільства, (3) гальмування реалізації санкційної політики Євросоюзу та України проти російської федерації, що в свою чергу створює значні ризики для національної безпеки нашої держави.