Економічні підсумки 2024 року та завдання на 2025-й

2024 рік був третім роком великої війни. На цей рік покладалися надії як на рік, у якому мав би бути створений надійний економічний фундамент для протистояння збройній агресії росії. Ключовим завданням внутрішньої політики було переведення національної економіки на військові рейки, створення ефективної моделі мобілізації та перерозподілу ресурсів економіки для максимально можливого задоволення потреб військово-оборонного комплексу та Збройних сил. Потрібно об’єктивно оцінити успіхи та невдачі державної політики, що дозволить обґрунтовано підійти до формулювання завдань на перспективу.
Рік, що минає, приніс важливі перемоги, однак далеко не всі проблеми вдалося розв’язати. Основні здобутки 2024 року Україна зберегла незалежність.
Cформована коаліція країн – партнерів України допомогла вистояти на фронті та зберегти фінансову стабільність в економіці. Незважаючи на колосальні втрати людських життів та виробничого потенціалу країни, шкоду, завдану фізичній та соціальній інфраструктурі, економіка країни продовжує функціонувати як цілісна система, а уряд зберігає повноту влади і всі можливості для ухвалення та реалізації політичних рішень.Економіка відновилася від початкового воєнного шоку.
Падіння виробництва вдалося припинити, налагоджуються нові технологічні процеси, продовжується конверсія реального сектору, відновлений морський транспортний коридор. За оцінками уряду, реальний ВВП України у 2024 році збільшиться на 3,9% (маємо 3,5%; за третій квартал 2024 року – 2%).
Слід враховувати, що рівень продуктивності економіки становить лише близько 80% від довоєнного рівня. Триває переведення вітчизняної економіки на воєнні рейки для проведення військово-оборонних дій і збереження державного суверенітету.
За час війни потужності оборонно-промислового комплексу (ОПК) зросли у 20 разів.
У вітчизняному ОПК працюють понад 500 компаній різних форм власності. На початковому етапі війни вдалося консолідувати потужну міжнародну підтримку України в питаннях отримання озброєнь та фінансової допомоги.
З лютого 2022 року по жовтень 2024 року держави-союзниці оголосили про свої зобов’язання надати Україні військової, фінансової та гуманітарної допомоги на 421 млрд дол., з яких 176 млрд дол.
– військова допомога (дані Кільського інституту). Допомога надходила ритмічно та вчасно за винятком січня-лютого 2024 року.
До 19 грудня 2024 року до держбюджету надійшли 111,3 млрд дол.
грантової та кредитної фінансової допомоги, що становить близько 20% ВВП щороку.
У 2024 році пряма бюджетна підтримка донорів перевищила 41 млрд дол. Укладені угоди дають оптимістичні надії щодо повного покриття дефіциту зовнішнього фінансування і у 2025 році.
У наступному році очікується отримання 13,7 млрд дол.
від ЄС (Ukraine Facility), 19,1 млрд дол.
під потік доходів від заморожених російських активів за планом ERA 7, 3,1 млрд дол.
від МБРР, 2,7 млрд дол.
від МВФ, 1 млрд дол.
від Великобританії. Продовження програмної співпраці з МВФ важливе для розширення фінансування з боку інших міжнародних організацій та приватних інвесторів, ознака якості та результативності проведених ринкових реформ. Війна загалом не справила негативного впливу на стан банківської системи.
Показники достатності капіталу та ліквідності в рази перевищують нормативні значення.
За оцінкою, прибуток банківської системи до оподаткування за 2024 рік становитиме близько 200 млрд грн.
Банківська система має суттєвий потенціал для розширення кредитування, що є одним із чинників відновлення економіки.Бюджетна система працює безперебійно, але із значним фіскальним дефіцитом, який становить близько 25% ВВП без урахування грантів у складі доходів.
Міжнародна фінансова підтримка покриває близько 35% потреб держбюджету, пов’язаних з фінансуванням видатків і погашенням державного боргу. Стабільність фінансування фіскального дефіциту дозволила задовольняти критично важливі потреби оборонної сфери.
Однак державний борг уже становить близько 90% ВВП, а у 2025 році, імовірно, перевищить 100% ВВП, що сигналізує про високі ризики для боргової стійкості державних фінансів. Співвідношення доходів зведеного бюджету (без іноземних грантів) до ВВП 2024 року досягло 40% ВВП, що суттєво перевищує довоєнний рівень (30,5% ВВП у 2021 році) і рівень першого року війни (32,7% ВВП). У 2024 році реальний обсяг доходів відновився до довоєнного рівня.
Позитивну динаміку надходжень до бюджету демонстрували ПДВ, податок на прибуток підприємств, єдиний податок для підприємців, власні надходження бюджетних установ, відрахування прибутку державних та муніципальних підприємств. У серпні 2024 року єврооблігації уряду вартістю 24,3 млрд дол., включаючи капіталізовані відстрочені відсотки, були обміняні на нові цінні папери із зниженням їх номінальної вартості на 37%.
У результаті державний та гарантований державою борг України вдалося зменшити майже на 9 млрд дол. Пільгові кредити, отримані бізнесом на населенням у 2024 році, становлять близько 230 млрд грн і займають 30% у структурі банківського портфеля працюючих позик, зокрема серед бізнес-кредитів – 39%, серед кредитів для населення – 10%.
Реалізація цих програм покращила ефективність перерозподілу національних заощаджень на цілі підтримки функціонування економіки. Завдяки відновленню роботи чорноморського транспортного коридору та вдосконаленню сухопутних логістичних маршрутів обсяги товарного експорту з України за десять місяців збільшилися на 12,7% відносно аналогічного періоду 2023 року.
При цьому темпи зростання імпорту товарів становили лише 6,9%. Торгове сальдо залишається суттєво негативним (28,5 млрд дол.), однак його рівень покращився на 2,9 млрд дол.
порівняно з попереднім роком.
Основну роль в експорті відіграють продовольчі товари, чорні метали, мінеральні продукти. Що не вдалося зробити у 2024 році Економічне відновлення залишається слабким.
Високі безпекові ризики, жорстка монетарна політика, дефіцит енергогенерації, брак трудових ресурсів, низькі темпи інвестицій визначають низькі темпи приросту реального ВВП.
Реальний сектор гостро потребує інвестицій у відновлення і розширення виробництв. Проте "політика дорогих грошей" НБУ та вади інструментарію фіскальної підтримки реального сектору гальмують обсяги продуктивних інвестицій і темпи відновлення економіки.
Наразі жодна галузь економіки не відновила свій довоєнний рівень, крім сфери державного управління. Зберігається структурний дефіцит іноземної валюти.
За даними МВФ, структурний дефіцит платіжного балансу за 2024 рік розширився на 8,4 млрд дол.
до 37 млрд дол.
на рік з урахуванням компенсаційного ефекту від реструктуризації боргу.
Висока імпортозалежність економіки та високий попит на готівкову іноземну валюту – ключові фактори валютного дефіциту. Основними каналами відпливу іноземної валюти з країни стали дефіцит торговельного балансу (23,6 млрд дол.), накопичення готівки поза банками (13,3 млрд дол.), виплата доходів за іноземними кредитами та інвестиціями (7,3 млрд дол.).
На щастя надходження зовнішньої допомоги було достатнім, що покрити такий дефіцит.
Україні не вдалося достатньою мірою наростити продуктивність вітчизняних виробництв, щоб зменшити потреби економіки в імпорті, а політика валютної лібералізації додатково посилила валютний попит. У 2024 році НБУ поетапно проводив політику валютної лібералізації, яка включала перехід до гнучкого курсоутворення та пом’якшення валютних обмежень.
Однак така політика не допомогла поглинути шоки платіжного балансу, а навпаки – дестабілізувала валютні очікування.
За 2024 рік валютні інтервенції НБУ на підтримку обмінного курсу збільшилися на 20% проти попереднього року.
Читайте також: Українці обходять валютні обмеження НБУ за допомогою уряду США.
Реакція регулятора Населення наростило купівлю іноземної валюти втричі проти попереднього року, викупивши близько 12 млрд дол.
(нетто).
У 2024 році населення спрямувало на придбання іноземної валюти в 11 разів більше коштів, ніж на гривневі строкові активи.
Підвищений валютний попит доводиться задовольняти ціною більш високих інтервенцій НБУ, ніж за умов фіксованого обмінного курсу. Це провал політики НБУ, який ще потребує усвідомлення та переосмислення з боку вітчизняного експертного середовища та МВФ.
Фонд очікує, що у 2025 році нетто-інтервенції НБУ становитимуть 36 млрд.
(+5%), що забезпечить утримання середньорічного обмінного курсу на рівні 43,4 грн за дол.
(+8%). Наприкінці 2024 року інфляція прискорилася до 11,2% в річному вимірі, тоді як у травні її значення становило 3,3%.
Хоча ключова процентна ставка перевищує темпи інфляції вже понад два роки, це не допомогло уникнути сплеску інфляції. Політика високих ставок НБУ виявилася неефективною в площині макрофінансової стабілізації в умовах, коли основними чинниками інфляції є фактори зростання витрат, а не попиту.
Це вказує також на провали політики Нацбанку, адже за 2022-2024 роки на реалізацію "політики високих ставок" НБУ витратив понад 200 млрд грн, але інфляція наразі прискорюється. Залучення внутрішніх заощаджень на цілі відновлення економіки низьке.
У банківській системі зосереджено понад 2,5 трлн грн депозитів юридичних та фізичних осіб.
Вільні ліквідні кошти банків перевищують 700 млрд грн.
Крім того, у позабанківському обігу є близько 135 млрд дол.
готівкової іноземної валюти. Вказані активи значною мірою збільшилися за час війни.
Однак перерозподіл цих коштів на цілі підтримки економічного розвитку, військових зусиль держави чи фінансування дефіциту бюджету залишається вкрай слабким. Рівень кредитування економіки постійно зменшується, незважаючи на масштабні державні програми підтримки, а залучення урядом коштів з внутрішнього боргового ринку незначне.
У той же час банки замість інвестування в економіку вкладають кошти в іноземні боргові облігації чи депозитні сертифікати НБУ.
За час війни інвестиції банків у боргові облігації інших країн збільшилися на 3,2 млрд дол., тоді як працюючі кредити банків скоротилися на 40 млрд грн. Ринок внутрішніх державних позик не став надійним та доступним джерелом фінансування для уряду.
Утримання на високому рівні облікової ставки НБУ та пропонування банкам високодохідних депозитних сертифікатів призводять до аномально високої вартості обслуговування внутрішнього державного боргу, звужуючи фіскальний простір для фінансування пріоритетних видатків держави. Реальна дохідність нових гривневих ОВДП у січні-жовтні 2024 року становила 10,9% річних, тоді як у 2023 році – 5,4% річних.
Видатки бюджету на сплату відсотків за внутрішнім боргом збільшилися із 123,5 млрд грн у 2022 році до 205,5 млрд грн у 2023 році й орієнтовно становитимуть 252,3 млрд грн у 2024 році.Залишаються проблеми з фінансуванням оборони.
Державні інвестиції та державні замовлення на закупівлю, розвиток, модернізацію, ремонт озброєння, військової техніки та обладнання не покривають ключових потреб Сил оборони. Обсяги фінансування відповідних бюджетних програм становили 675 млрд грн у січні-жовтні 2024 року проти 656 млрд грн у січні-жовтні 2023 року.
За різними оцінками, закладені в бюджеті кошти забезпечують контрактування від третини до половини продукції, яку можуть виробляти вітчизняні підприємства ОПК. У той же час на фронті бракує матеріально-технічних засобів для ураження ворога: боєприпасів, мінометів, бронетехніки, авіації.
Недостатність бюджетних ресурсів та їх неоптимальний розподіл між поточним та інвестиційним компонентом у бюджеті Міноборони та інших силових відомств негативно впливають на результативність військово-оборонних дій України. У результаті обсяги воєнного виробництва недостатні для задоволення потреб ЗСУ.
Військове господарство не стало ключовою сферою економічного життя. Основні ризики 2025 року Головний ризик – продовження війни.
Передбачити наслідки її впливу на економіку неможливо.
Наслідком ескалації може бути додаткове скорочення виробничого потенціалу країни та втрати трудових ресурсів.
Це руйнуватиме продуктивні сили економіки та підриватиме можливості для її відновлення. Зниження обсягів та порушення ритмічності міжнародної підтримки України через політичні процеси в країнах-партнерах може заподіяти суттєву шкоду фінансовій стабільності та обороноздатності країни. Відновлення блокади вантажних перевезень на західному кордоні та обмеження морських транспортних шляхів негативно впливатиме на зовнішньоторговельний баланс, що генеруватиме ризики для валютної стабільності. Унаслідок ударів російських окупантів по об’єктах критичної цивільної інфраструктури загострюються ризики виникнення аварій, що потребуватиме додаткових витрат бюджетних коштів та знижуватиме продуктивність економіки. Завдання на 2025 рік Ключове завдання воєнної економіки – максимально можлива мобілізація матеріальних, фінансових та людських ресурсів. Потрібно розв’язати питання стабільного та ритмічного фінансування потреб державного бюджету.
Необхідно максимізувати зусилля із залучення коштів з усіх можливих джерел: зовнішня допомога партнерів, податкові платежі, оптимізація міжбюджетних відносин, внутрішній ринок позикових коштів. Слід порушити питання про реструктуризацію внутрішнього боргу уряду перед Нацбанком, а також продовжити реструктуризацію зовнішніх зобов’язань (ВВП-варанти, гарантовані державою облігації "Укренерго", зовнішні комерційні позики), які не були охоплені пакетом реструктуризації 2024 року. Держава потребуватиме більшого обсягу бюджетних доходів для підтримки обороноздатності, покриття соціальних та економічних потреб під час війни і після її завершення, тому розпочатий у 2024 році курс податкових реформ потрібно продовжити з орієнтацією на підвищення справедливості податкової системи, зростання бюджетного потенціалу податків і прийняття податкових норм ЄС. Мобілізовані до державного бюджету кошти слід раціонально використовувати на цілі виживання країни та функціонування воєнної економіки. Держава повинна представити чітку економічну доктрину для бізнесу і бути активним гравцем: здійснювати державні інвестиції в критично важливі проєкти та фінансувати масштабне оборонне замовлення.
Економічна доктрина має включати доступ до ринків збуту, трудових ресурсів та фінансування. Доступ до ринків збуту має передбачати безперешкодне функціонування логістичних шляхів та каналів збуту продукції, створення умов безмитної торгівлі на ринках країн-партнерів, прийняття чітких планів державного замовлення (включаючи операції Держрезерву), удосконалення практик держзакупівель. Доступ до трудових ресурсів має спиратися на допомогу уряду в пошуку кваліфікованих працівників (зокрема серед закордонних мігрантів), програми бронювання працівників, залучення незайнятих до трудової діяльності, підготовку та перепідготовку кадрів.
Доступ до фінансування має передбачати відновлення роботи банківського сектору як інституту фінансового посередництва. Потрібно посилювати потенціал воєнного виробництва.
Для цього необхідні цільові держпрограми та розширення державного оборонного замовлення, інвестиційні проєкти із створення військових потужностей, державні податкові та кредитні стимули для виробників військової продукції всіх форм власності. Окремий акцент державних стабілізаційних програм підтримки бізнесу необхідно робити на проєктах із створення робочих місць у сферах локалізації виробництва та імпортозаміщення.
Для збереження суспільного консенсусу важливо посилювати роль держави в забезпеченні соціальної справедливості. Запровадження диференційованої системи оподаткування доходів, підвищення податків на багатство – можливі опції посилення перерозподільчої ролі фіскальної політики.
Більш справедливий розподіл доходів сприяє більш продуктивному їх використанню в економічному обороті країни. Конструктивна взаємодія монетарної та фіскальної політики важлива під час структурних криз, коли руйнуються традиційні виробничі та фінансові зв’язки.
Законодавство передбачає можливість спрямування діяльності НБУ на підтримку економіки, якщо це не суперечить цілям цінової та фінансової стабільності. На мою думку, зараз якраз склалися умови, коли зосередження діяльності центрального банку на підтримці економіки, відновленні її продуктивності і трансмісійних механізмів відповідає і цілям центрального банку, і цілям уряду. Узгоджену позицію України важливо послідовно представляти для міжнародних партнерів (насамперед у переговорах з МВФ), оскільки без їх підтримки можливості успішного відновлення національної економіки обмежені.