Стратегічні корисні копалини: дороговказ розвитку для України

Перехід до економіки чистої енергії вимагає інвестицій в інфраструктуру відновлювальних джерел енергії, що потребує використання великої кількості критичних корисних копалин.
Фізичні властивості роблять їх затребуваними також як аерокосмічний матеріал для літаків, ракет, космічних апаратів і супутників зв’язку, а також для використання в автомобільній електроніці, комп’ютерній і телекомунікаційній галузях. За даними Міжнародного енергетичного агентства, у 2040 році світові знадобиться в чотири рази більше критичних корисних копалин, ніж видобувається зараз – від 7 млн тонн до 28 млн тонн.
До того моменту на потреби енергетичного переходу знадобиться 40% світового виробництва міді, 60-70% виробництва нікелю та кобальту та майже 90% виробництва літію. На такому рівні видобуток зараз не здійснюється.
Крім того, видобуток критичних корисних копалин зосереджений у кількох країнах світу.
На Індонезію припадає 60% світового виробництва нікелю, а Демократична Республіка Конго (де наразі громадянська війна) постачає майже 70% світового обсягу кобальту, левову частку якого видобувають китайські підприємства.
Переробка критичних мінералів і виробництво готової продукції переважно зосереджені в Китаї, де збагачується майже 60% світового обсягу літію та близько 80% інших критичних мінералів, а також знаходиться понад три чверті передових технологій з виробництва акумуляторів для електромобілів. Останнім часом КНР вже впровадив ліцензування експорту своєї продукції, що містить рідкісні мінеральні елементи (вольфрам, вісмут, галій, германій, індій, молібден, телур), що використовується у виробництві електроніки, енергетиці та військовій промисловості, що призвело до суттєвого зростання світових цін на ці корисні копалини.
Читайте також: Метали в обмін на безпеку.
Які надра зацікавили Трампа і що може дати Україна? У цей час у США, Великій Британії та країнах ЄС видобувають зовсім незначні обсяги цих критичних мінералів, а збагачують їх ще менше.
Переважна більшість нових проєктів була націлена на розвиток ланки побудови кінцевої продукції (наприклад, гігафабрик із складання електромобілів), або різних її компонентів, зокрема літій-іонних батареи.
Тому на світовому порядку денному розвинених країн світу – будівництво нових рудників та гірничо-збагачувальних комбінатів, а також убезпечення джерел постачання критичної сировини. Враховуючи цей глобальний тренд та прогнозоване стрімке зростання попиту на світовому ринку на корисні копалини з так званої групи "мінералів майбутнього", вкрай важливим для України є нарощування їх видобутку та створення потужностей зі збагачення (вторинної переробки) та, щонайменше, проміжного виробництва продукції всередині країни.
Така політика має призвести до зайняття частки певного преміального та стратегічного сегменту ринку, посиливши значення України на світовій арені.Потенціал України Аналіз переліків корисних копалин, віднесених до стратегічної та критичної сировини, свідчить, що в Україні зосереджено 23 з 50 стратегічних мінералів, визначених США як критично необхідні, і 26 із 34, визнаних ЄС критично важливими, а також 8 із 18, що віднесені до таких урядом Великої Британії. Наразі ця група корисних копалин в Україні розробляється частково та майже не використовується для виготовлення металевих сплавів та продукції кінцевого виробництва.
Діючими є 30 спеціальних дозволів на розробку титану, цирконію, танталу і ніобію, рідкоземельних, літію, берилію, нікелю, а також графіту.
Крім того, на балансі держави налічується ще понад 30 незаліцензованих (вакантних) родовищ та близько 400 перспективних рудопроявів, а в управлінні держави перебуває низка важливих виробничих активів з виробництва металевого титану, алюмінію, кремнію, германію, галію. Серед перелічених корисних копалин, Україна входить до топ-10 країн за видобутком титанових руд, цирконію та графіту.
Решта мінералів наразі не видобуваються.
Розглянемо їх детальніше.Титан і берилій – для аерокосмічної та оборонної промисловості Титан є важливою сировиною для аерокосмічної, оборонної та хімічної галузей.
Україна володіє найбільшими покладами титану в Європі, маючі 5-ті у світі запаси титанового рутилу, які здатні задовольнити потреби, наприклад США та ЄС у металевому титані протягом понад 25 років. Україна торгує переважно сировиною з низькою доданою вартістю, бо є експортером титанового концентрату і в незначних обсягах напівфабрикатів (шлаку і губки).
Через відсутність необхідних промислових потужностей ми не виробляємо вироби з металевого титану в комерційних обсягах і зовсім не виготовляємо листовий прокат, які необхідні, зокрема для вітчизняної авіакосмічної і оборонної промисловості. Тому Україна зацікавлена у налагоджені партнерства з іноземними підприємствами та інвесторами для розвитку вітчизняної титанової галузі, що передбачає стимулювання будівництво нових виробництва металічних виробів, а також випуску неметалічноі продукціі (білого барвника) на базі існуючих промислових площадок у Житомирській та Дніпропетровській областях.
Обсяг необхідних капітальних інвестицій на реалізацію таких проєктів перевищую суму в 1,5 млрд дол.
Читайте також: Велика історія металургії.
Як Україна втрачала найбільшу галузь економіки Розробка ж Стремигородського родовища, одного з найбільших у світі корінних покладів титану потребуватиме від 500 млн дол.
на будівництво шахт та кількох переробних комбінатів. У світі усього кілька країн займаються видобутком та переробкою берилієвих руд.
В Україні є одне розвідане Пержанське родовище берилію, спецдозвіл на розробку якого був наданий у 2019 році приватному українському інвестору (BGV Group).
Запаси оксиду берилію цього родовища становлять 13,9 тис.
тонн, що розраховано на понад двадцять років світового видобутку.
Інвестиції на комплексну реалізацію цього проєкту, із вилученням усіх супутніх корисних елементів, може сягати 300 млн дол.Літій і графіт – для зберігання енергії Запаси літієвої руди в Україні в масштабах світу є незначними, водночас складають орієнтовно третину від доведених покладів європейських країн, що позиціонує її як потенційного важливого постачальника катодів для гігафабрик ЄС. Нині літій в Україні не видобувається.
Відомі три розвідані родовища, одне з них є заліцензованим (компанія ULV), та одна попередньо вивчена ділянка літієвих руд.
Нажаль, два з цих об’єктів наразі перебувають на тимчасово окупованій території.
Обсяг необхідних інвестицій на першій стадії проєктів (видобуток та виробництво карбонату чи гідрооксиду) становить від 150 до 350 млн дол.
на одне родовище, зокрема для розробки вакантної ділянки "Добра". В Україні зосереджені одні з найбільших у світі запаси графітових руд, які можна переробляти в анод для акумуляторних елементів.
Відомі шість родовищ, з яких на даний час ділянка одного експлуатується Завалівським графітовим комбінатом (компанія Volt Resources), продукція якого постачається в багато країн світу, зокрема й в США, ще на три родовища були видані спецдозволи у 2019 і 2021 роках (BGV Group, турецька Onur Group).
Загальна сума необхідних інвестицій для модернізації та будівництва виробничих потужностей для виготовлення високочистого сферичного графіту на двох родовищах оцінюється у 650 млн дол. Водночас, подальші стадії – анодне та катодне виробництво для батарей, або ж завод з виготовлення акумуляторів – залежать від наявності інших видів корисних копалин (кобальт, нікель, мідь та ін.), необхідних для виробництва, а також співробітництва з міжнародними корпораціями, що є кінцевими споживачами продукції з літію та графіту.Рідкісні, рідкісноземельні метали – цінні компоненти для напівпровідників Перспективи видобування танталу і ніобію та рідкісноземельних елементів у значній мірі пов’язанні з успішністю освоєння Новополтавського родовища апатитових руд, Азовського родовища рідкісноземельних металів (обидва наразі є тимчасово непідконтрольними Україні) та потенційно кількох інших рудопроявами, разом із налагодженням технологій їх вилучення із ільменітових руд, особливо накопичених у багаторічних техногенних відвалах виробництв 7 діючих гірничозбагачувальних підприємств. Украіна має значні запаси германію, якии є супутнім цінним компонентом низки корисних копалин та міститься у газовому та кам’яному вугіллі, бурому вугіллі (зокрема, Малобіганське родовище), а також – в золі, що утворюється в результаті спалювання вугілля для виробництва електроенергіі.
Крім того, германіи розсіянии у відходах свинцeво-цинкового виробництва, шлаках металургіі та вуглистих глинах.
Читайте також: Перша мінеральна війна.
Як монополія Китаю змушує Євросоюз показувати зуби За часів СРСР та на початку 2000-х років джерелом отримання германію в Украіни слугувало коксівне вугілля, иого вилучення здіиснювалося на установках коксохімічних заводів, а обробка відбувалась на гідрометалургіиних потужностях Запорізького титано-магнієвого комбінату, які передбачали виготовлення від очищеного тетрахлориду германію до вирощування оптичних монокристалічних германієвих лінз. Перспективним є відновлення виробництва галію на Миколаївському глиноземному заводі як супутній процес виготовлення алюмінію при переробці бокситів (ресурсом може стати розробка Високопільського родовища алюмінію), а також налагодження виробництва кристалічного кремнію з високоякісних кварцових пісків, зокрема Глухівського кар’єру в Сумській області.
За часів СРСР в Украіні було сконцентровано 80% виробничоі потужності кремнію, який вироблявся у м.
Запоріжжя на заводі напівпровідників та виробничому алюмінієвому комбінаті.Уран – енергетична безпека Уран є життєво важливим для енергетичної безпеки, особливо у виробництві атомної енергії, пропонуючи стабільне енергопостачання з низьким вмістом вуглецю.
Глобальний ланцюг постачання урану стикається зі зростаючими ризиками з боку московії та Китаю, які контролюють понад 55% світових потужностей зі збагачення урану. ЄС і США майже не видобувають уранову руду, а обсяги видобутку в Україні, яка володіє 2% світових запасів урану, більш ніж у 10 разів перевищують їх видобуток. Україна має потенціал для інтеграції в глобальний ланцюг постачання ядерного палива шляхом виробництва ядерних паливних елементів та розширення власного видобутку урану шляхом комплексної модернізації діючих шахт державного підприємства СхідГЗК і стимулюванні розробки нових уранових покладів методом вилуговування. Крім того, за умови технічного переоснащення потужностей Дніпродзержинського хімічного заводу, в Україні може виготовлятися діоксид і металевий цирконій, який використовується у атомній промисловості для виробництва виключно тепловидільних паливних елементів.
Читайте також: Як користуються надрами в Україні Отже, наявні ресурси в Україні та глобальні перспективи розробки «мінералів майбутнього» – особливо, титану, графіту, рідкісноземельних, літію, берилію, а також урану – на сьогодні дають нашій державі можливість стати елементом спільних ланцюгів постачання із стратегічними Північноатлантичними партнерами та країнам-партнерам ОЕСР, сприяючи економічній інтеграції національної економіки в сучасні високотехнологічні виробничі цикли. Водночас, для розвідки власних родовищ та початку їх розробки Україна повинна залучити великий капітал та новітні технології.
Необхідні кошти та експертизу можуть забезпечити лише приватні компанії, які мають великий дослідницький і практичний досвід.
Держава має забезпечити необхідні регуляторні умови для гарантування інвестиційної привабливості галузі надрокористування у порівнянні із видобувними країнами-конкурентами на міжнародній арені. Доцільно зазначити, що протягом останніх років уряд України спільно із відповідальними підприємствами галузі активно працював над промоцією розвитку сектору критичних мінералів в Україні з метою запрошення іноземних партнерів та отримання західного кредитування.
Певними здобутками можна вважати придбання кількох українських активів венчурними інвесторами з Австралії (Volt Resources), Туреччини (Onur Group) та Азербайджану (NEQSOL Holding), а також укладання низки важливих міжурядових угод та визначення Євросоюзом цього напряму розвитку пріоритетним в програмі Ukraine Facility. Стратегічне партнерство зі США можна вважати найбільш багатообіцяючим, це є логічною та необхідною дією для забезпечення стрімкого розвитку нових компетенцій України у високотехнологічних і інноваційних секторах економіки.
Сумарний обсяг інвестицій в реалізацію згаданих 20 проєктів з видобутку та переробки корисних копалин, побудови виробництв з них проміжної продукції за екологічно дружніми стандартами, а також модернізації існуючих традиційних промислових площадок, становить від 10 млрд дол.
до 15 млрд дол.
Цих коштів немає ні в українського бізнесу, ні в української держави.
Читайте також: Десять бізнес-ризиків та можливостей для гірничо-металургійного сектору Тим часом, Україні варто зробити три очевидні кроки, які дозволять швидко перетворити наші слабкі сторони на сильні. Перша перепона – закритість та якість геологічної інформації.
Інформація про запаси низки критичних корисних копалин має обмежений доступ, що унеможливлює її публічне оприлюднення та вільне розповсюдження серед потенційних інвесторів.
Створена ж для потенційних інвесторів "data room" з описовою геологічною інформацією про ділянки надр потребує додаткової верифікації з боку іноземних експертів для підвищення рівня довіри і надійності. Друга перепона – укладання угод про розподіл продукції (УРП).
Проведення конкурсів та підписання угод лишаються складною та тривалою процедурою, невизначені особливості алгоритму розподілу видобутих твердих корисних копалин між інвестором та державою.
Фактично, в поточному законодавстві, наразі УРП - це є єдиним реальним механізмом залучення великого іноземного капіталу. Третя перепона – державна підтримка проектів з видобування та переробки.
Брак фінансово-економічних інструментів стимулювання розвитку сектору збагачення та повторної переробки стратегічних мінералів, а також відсутність механізму гарантування права користувачів надр на земельні ділянки, без отримання доступу до яких розробка корисних копалин є неможливою.